Декількома словами
Стаття до Дня захисту дітей пропонує дорослим поглянути на світ очима дитини і навчитися у них безпосередності, щирості та здатності радіти дрібницям. Перераховано 10 якостей, які можуть змінити життя на краще.
У Міжнародний день захисту дітей ми багато говоримо про важливість безпеки та добробуту наших малюків. Але не менш важливо звернути увагу на те, чого самі діти можуть навчити нас, дорослих. Вони мають унікальну, абсолютно щиру здатність бачити світ і взаємодіяти з ним. Ця безпосередність іноді може звести з розуму в нашому шаленому ритмі, але саме вона робить життя поруч з дітьми не лише захопливим, а й глибоко зворушливим.
Діти бачать цілі світи у звичайних картонних коробках, будують замки з думок, перетворюють палиці на зброю для приборкання драконів та втішають свої м’які іграшки, наче вони живі. Вони запитують «Чому?», маючи на увазі: «Розкажи мені про світ». Не тому, що сумніваються, а тому, що вірять. Вони сміються від живота, стрибають по калюжах, люблять вас липкими пальчиками і серцем, яке ще не знає болю.
Вони живуть так, як ми, дорослі, давно розучилися: бути повністю присутніми. Бути справжніми. Бути просто дітьми.
Ось 10 речей, яких ми можемо навчитися у наших дітей, щоб зробити життя красивішим і легшим:
- **Бути чесними – не ображаючи.** Діти кажуть те, що думають, прямо, іноді дивуючи, часто викликаючи посмішку. Їхня чесність вільна від розрахунку.
- **Створювати цілі світи з фантазією.** Палиця стає чарівною паличкою, коробка – космічним кораблем. Діти роблять пригоди з нічого. Вони не грають – вони живуть у своїх історіях.
- **Любити безумовно.** Діти люблять, не порівнюючи і не ставлячи запитань. Якщо ти в їхньому серці, ти там повністю – без умов.
- **Сміятися голосно і без фільтрів.** Не з ввічливості чи тому, що так належить – а тому, що щось справді смішно. Ніщо не зворушує більше за щирий сміх дитини.
- **Завжди запитувати: «Чому?».** Діти ставлять під сумнів усе – не через недовіру, а через щирий інтерес. Їхня жага знань безмежна і відверта.
- **Миттєво заводити друзів.** М’яч, погляд, усмішка – і ось вже звучить: «Хочеш бути моїм другом?».
- **Показувати сильні почуття – і знову їх відпускати.** Гнів, радість, смуток – діти проживають емоції інтенсивно, але не тримаються за них. Сьогодні кінець світу, завтра знову сонце.
- **Дивуватися речам, які дорослі не помічають.** Дощовий черв’як, блискучий камінець, відображення в калюжі – діти бачать дива там, де дорослі проходять байдуже.
- **Любити предмети як живих істот.** Чи то плюшевий ведмедик, ковдра чи черевик – речі отримують імена, почуття та значення. «Ведмедик сьогодні сумний. Він хоче піти з нами».
- **Засинати де завгодно.** На килимі, в куртці, між іграшковими машинками – де діти втомилися, там і засинають. Абсолютно безтурботно.
Дитяча безпосередність та їхня здатність бачити світ по-своєму можуть іноді здаватися божевільними в умовах стресу. Але саме цей спосіб бачення робить життя з дітьми не просто захопливим, а й глибоко зворушливим і сповненим любові.
