Щороку шанувальники з усіх куточків світу підтримують своїх фаворитів на Євробаченні та з напруженням спостерігають за оголошенням балів. Але чи знали ви, що спочатку цей конкурс був задуманий як змагання виконавців шлягерів?

Ідея проведення європейського пісенного конкурсу виникла під час конференції програмної комісії в Монако наприкінці січня 1955 року. Її автором був тодішній керівник Швейцарського радіо Марсель Безансон.

Вже через рік, у 1956-му, у Лугано (Швейцарія) відбувся перший такий конкурс. Першою переможницею стала Ліз Ассіа зі Швейцарії з піснею «Refrain». Цікавий факт: на перших конкурсах кожна країна-учасниця представляла по дві пісні. Лише зі зростанням кількості країн, починаючи з 1957 року, правило змінилося на одну композицію від кожної держави.

З 2002 року під час проведення Євробачення вручається Премія Марселя Безансона за найкращу пісню, найкраще артистичне виконання та найкращу композицію.

Європейський пісенний конкурс кілька разів змінював свою назву з моменту заснування. Спочатку він називався Gran Premio Eurovisione Della Canzone Europea. У різних країнах також використовувалися локальні назви, наприклад, у Німеччині до 2001 року це був Grand Prix Eurovision de la Chanson. В Австрії — «Songcontest». Офіційна французька назва звучала як Grand Prix Eurovision de la Chanson européenne, пізніше — Concours Eurovision de la chanson.

З 2001 року офіційно прийнятою та єдиною для всієї Європи стала назва Eurovision Song Contest (ESC), або просто Євробачення.

Кілька цікавих фактів про Євробачення:

☞ Поки що конкурс скасовувався лише одного разу. Через пандемію COVID-19 Євробачення 2020 року в Нідерландах було скасовано.

☞ З 1966 по 1972 рік та з 1977 по 1998 рік усі учасники були зобов'язані співати своєю національною мовою. З 1999 року вони можуть обирати мову виконання самостійно.

☞ Спочатку брали участь лише сім країн, сьогодні їх кількість може сягати 52. Через це з 2004 року були введені півфінали. До цього країнам доводилося пропускати участь за складною системою ротації. Рекорд за кількістю учасників (43 країни) було встановлено у 2008 році в Белграді. З того часу проводяться два півфінали.

☞ У 1996 році заявка Німеччини не пройшла внутрішній кваліфікаційний раунд, і країна не потрапила до фіналу. Внаслідок цього роком пізніше було запроваджено правило «Великої четвірки» (Big Four): Німеччина, Франція, Іспанія та Велика Британія відтоді автоматично кваліфікуються до фіналу. З Євробачення 2011 року в Дюссельдорфі правило поширилося й на Італію, отримавши назву «Велика п'ятірка» (Big Five).

☞ З 1964 року за коректністю підрахунку голосів стежить спеціальний спостерігач, який називається Scrutineer.

Кожна країна самостійно визначає свого представника на Євробаченні. Деякі країни проводять спеціальні національні відбіркові фестивалі, такі як Melodifestival у Швеції або Festival da Canção у Португалії. Інші радіо- та телемовники можуть просто номінувати своїх кандидатів напряму.

Наприклад, переможниці з Німеччини Ніколь (1982) та Лена (2010) були обрані під час таких національних шоу.

Виникає питання, чому в Євробаченні бере участь Австралія, адже вона не в Європі. Інтерес австралійських глядачів до конкурсу величезний. З 1983 року Євробачення транслювалося там на ТБ, хоча Австралія не брала участі. Лише 31 рік потому, у 2014 році, Австралія вперше вийшла на сцену Євробачення з інтервальним виступом співачки Джессіки Маубой поза конкурсом під час другого півфіналу.

У 2015 році країна вперше отримала запрошення на участь, була одразу допущена до фіналу та отримала право голосувати в обох півфіналах. З того часу Австралія регулярно бере участь в ESC і часто проходить до фіналу. Є одна важлива умова: якщо Австралія коли-небудь виграє конкурс, наступне Євробачення відбудеться не в Австралії, а в одній із країн Європи.