Декількома словами
Уряд Греції розробляє законодавчі зміни, що дозволять роботодавцям впроваджувати до 13 годин праці на день, тоді як у багатьох країнах Європи обговорюється скорочення робочого тижня. Ця ініціатива викликає жваві обговорення щодо її впливу на продуктивність, добробут працівників та економічне зростання.
У той час як у багатьох країнах Європи, включно з Німеччиною, активно обговорюється перехід на чотириденний робочий тиждень, Греція йде зовсім іншим шляхом. Уряд Греції розробляє законопроєкт, який дозволить працівникам працювати до 13 годин на день. Ця ініціатива, яку планується впровадити до вересня 2025 року, викликала жваві дискусії по всій Європі.
Нове трудове законодавство Греції має на меті підвищити гнучкість ринку праці та стимулювати економіку. Згідно з планами, працівники отримають можливість працювати одночасно на двох різних роботодавців, за умови, що загальна тривалість робочого дня не перевищуватиме 13 годин. Така модель праці покликана надати працівникам більше свободи в управлінні своїм часом та доходами, а компаніям – більшу адаптивність до виробничих потреб.
Особлива увага в законопроєкті приділяється підтримці батьків. Передбачається, що розширені можливості для гнучкого графіка та дозвіл поєднувати кілька робіт дозволять їм краще збалансувати професійні обов'язки та сімейне життя. Наприклад, батьки зможуть адаптувати свій робочий час під розклад дитячих садків або шкіл, або ж концентрувати роботу на меншій кількості днів, щоб мати більше вільного часу для сім'ї.
Однак ця трудова реформа викликає серйозну критику з боку профспілок та правозахисних організацій. Вони висловлюють побоювання, що збільшення максимально дозволеного робочого дня може призвести до перевантаження працівників, зниження їхнього добробуту та потенційного порушення трудових прав. Виникають питання щодо сумісності такої системи з принципами соціального захисту та сучасними стандартами охорони праці.
У Німеччині та інших країнах ЄС, де активно обговорюється чотириденний робочий тиждень як спосіб підвищення продуктивності та покращення якості життя, грецька ініціатива сприймається з великим інтересом та скептицизмом. Експерти задаються питанням, чи стане грецька модель унікальним рішенням для специфічних економічних викликів країни, чи вона може стати прикладом для інших держав, що шукають способи підвищення економічної конкурентоспроможності. Тим часом, дискусія про майбутнє праці в Європі триває, демонструючи різні підходи до адаптації до мінливих реалій світової економіки.
