Декількома словами
За останні роки ціни на хліб значно зросли через подорожчання енергоносіїв, сировини, підвищення мінімальної зарплати та бюрократичний тиск. Галузь пекарства зіткнулася з кризою, яка ставить під загрозу її майбутнє.
Хліб – це основа раціону для багатьох, незмінний атрибут сніданку, обіду чи вечері. Але його вартість стрімко зростає, перетворюючи базовий продукт на предмет значних витрат. Батон, який раніше коштував 2,5 євро, сьогодні може перевищувати 4 євро, а стандартний похід до пекарні часто обходиться дорожче за десять євро.
Статистика свідчить про суттєве здорожчання: з 2019 по 2023 рік ціни на хліб зросли на 34,4%, тоді як загальна споживча інфляція була вдвічі нижчою – 17,3%. Дані за 2024 рік ще не повні, але покращення ситуації не очікується. Чому ж хліб так раптово дорожчає?
Майстри хлібопекарської справи відкрито говорять про глибоку кризу в галузі. Вони наголошують на непередбачуваності цін на енергоносії та сировину, а також на зростанні бюрократичного тиску. Невизначеність із вартістю газу, електроенергії та борошна ускладнює планування. Крім того, нові вимоги, наприклад, щодо енергоменеджменту, вимагають значних інвестицій без гарантії реальної економії. Необхідність залучати консультантів для перевірки обладнання додає витрат і бюрократії.
Попри скорочення кількості пекарень, хлібопекарська галузь залишається значним сектором економіки з мільярдними оборотами.
Вагомим фактором є зростання мінімальної заробітної плати, яка з 2019 року збільшилася майже на 40%. Витрати на персонал становлять до 45% видатків пекарень. Кожне підвищення погодинної оплати миттєво впливає на кінцеву вартість продукції.
Галузь також потерпає від гострої нестачі кваліфікованих працівників. Кількість пекарів та учнів послідовно зменшується. Молодь неохоче обирає цю професію через важкі умови праці, ранні години, відсутність престижу та бажання працювати в офісі. Більшість молодих людей віддає перевагу вищій освіті перед ремеслом.
Змінюється й ставлення до роботи: для багатьох пріоритетом стає вільний час. Пекарі розповідають про випадки, коли молоді кандидати відмовляються від роботи через кілька додаткових годин на тиждень, обираючи 38 годин за комп'ютером замість 40 годин у пекарні.
Що може зробити держава для підтримки пекарів? Насамперед – зменшити бюрократичне навантаження. Пекарі хочуть займатися випічкою, а не нескінченним оформленням документів та звітів. Також гостро стоїть питання визнання та стимулювання праці. Багато працівників вважають, що їхня робота недостатньо цінується, особливо на тлі соціальних виплат. Потрібна реформа системи соціальної допомоги та підвищення престижу робітничих професій.
Попри виклики, пекарі не здаються. З'являються нові талановиті майстри, і є надія, що ремесла знову стануть привабливими, коли ринок академічних спеціалістів буде насичений. Хлібопекарство має статус культурної спадщини, але постає питання: чи збережеться ця спадщина, якщо не буде кому пекти хліб?
