Декількома словами
«Марш живих» в Освенцімі став символом пам'яті про жертв Голокосту та теракту 7 жовтня в Ізраїлі, нагадуючи про жахи минулого та необхідність боротьби з антисемітизмом і тероризмом у сучасному світі. Учасники маршу підкреслили незламність єврейського народу та його прагнення до миру.
Освенцім (Польща)
Освенцім (Польща) – колись ці три кілометри вели до смерті. Сьогодні «Марш живих» до концтабору Аушвіц-Біркенау вшановує шість мільйонів жертв Голокосту. Жахливу ненависть, яка й досі переслідує євреїв. І їхню незламну волю до виживання. «Am Yisrael Chai – народ Ізраїлю живе!» Через 80 років після Голокосту тисячі людей вирушили у дорогу від головного табору Аушвіц I до Аушвіц-Біркенау. Приблизно 1,1 мільйона людей були вбиті німцями там між 1941 і 1945 роками у їхньому антисемітському безумстві.
Марш до найбільшого нацистського табору смерті
Шлях людей з усього світу пролягав до найбільшого нацистського табору смерті. Спочатку через ворота з цинічним написом «Arbeit macht frei». Через колії до «єврейської рампи», де есесівці «відбирали» євреїв, яких привозили у вагонах для худоби: тих, кого одразу вбивали у газових камерах, і тих, кого мали замучити до смерті працею. Марк Спігельман (85) врятувався дитиною під час депортації до концтабору Біркенау. Він разом із сім'єю взяв участь у Марші живих. Близько 80 людей, які пережили геноцид, змогли здійснити важку подорож у минуле. Здебільшого у супроводі дітей, онуків, правнуків. Як професор Марк Спігельман. Його батькам вдалося під час депортації до Біркенау втекти з маленьким Марком. До кінця правління нацистів вони переодягали його в дівчинку, і так їм вдалося вижити в Катовицях (Польща), переховуючись. Спігельман став всесвітньо визнаним хірургом, археологом і антропологом. Студенти вставляють рукописні картки з посланнями до мертвих і живих між шпалами колії смерті в Аушвіці.
Ті, хто пережив Голокост, і заручники ХАМАС в Освенцімі
Поруч з тими, хто пережив Голокост, йшли ті, хто пережив найстрашнішу різанину євреїв після 1945 року: варварський напад ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року. Елі Шарабі (в центрі) був заручником ХАМАС, втратив дружину, дочок і брата під час бійні, влаштованої ХАМАС. Зліва від нього президент Ізраїлю Іцхак Герцог (64), справа – глава польської держави Анджей Дуда (53). Елі Шарабі. Його дружина, доньки та брат були вбиті терористами, він був викрадений і утримувався як заручник у секторі Гази. Після звільнення він схуд до 44 кілограмів. Виснажений, як і ті, хто вижив в Аушвіці, під час їхнього звільнення 80 років тому. Шеллі Шем Тов під час «Маршу живих» згадує про заручників, які все ще перебувають у полоні терористів ХАМАС.
Він войовничо каже: «І все ж кожен представник делегації від 7 жовтня, який приїхав сюди, є тріумфом світла для єврейського народу і нагадуванням про те, що єврейський народ існуватиме вічно».
Гіркий, однак, висновок президента Ізраїлю Іцхака Герцога. Хоча після Голокосту всі присягнулися, що ніколи більше нічого подібного не станеться, але: «59 наших братів і сестер» утримуються «терористами-вбивцями в Газі у жахливому злочині проти людяності». Моше Хаеліон: Хто більше не міг, того одразу розстрілювали.
