Декількома словами
Після десяти років у "Баєрі", що завершилися історичною перемогою в Бундеслізі, захисник Джонатан Та оголосив про свій відхід. Він поділився спогадами про клуб і амбіціями щодо продовження кар'єри за кордоном.
Центральний захисник Джонатан Та (29 років) готується до свого останнього матчу за німецький "Баєр 04" з Леверкузена. Футболіст провів у клубі десять років і став ключовою фігурою в історичному чемпіонському сезоні 2023/2024. В інтерв'ю Та поділився своїми емоціями перед відходом, спогадами про успіхи та труднощі, а також планами на майбутнє.
Та зізнався, що останній домашній матч за "Баєр" буде для нього особливим, наповненим унікальною атмосферою. Він відчуває вдячність від уболівальників, клубу та партнерів по команді, які завжди демонстрували свою повагу. Захисник не виключає, що під час прощання можуть навернутися сльози, адже останнім часом було багато зворушливих моментів.
Найбільш значущим моментом у своїй десятирічній кар'єрі в Леверкузені Та вважає фінальний свисток матчу проти "Вердера", який приніс клубу перший в історії титул чемпіона Бундесліги. Він описав стан трансу в перші секунди після перемоги, коли все навколо завмерло, а потім вибухнуло радістю. Цей момент, за його словами, назавжди залишиться в пам'яті.
Поряд з тріумфами були й розчарування. Та назвав найбільшим з них поразку в півфіналі Кубка Німеччини від "Білефельда", яка стала справжнім ударом.
Говорячи про майбутній матч проти дортмундської "Боруссії", Джонатан Та наголосив на його надзвичайній важливості. "Баєр" прагне завершити сезон перемогою, яка не тільки стане гідним прощанням для Та, а й допоможе клубу закріпити статус головного переслідувача "Баварії" на довгі роки, ускладнивши "Дортмунду" боротьбу за Лігу чемпіонів.
Футболіст залишає клуб як вільний агент. Рішення про свій наступний клуб він пообіцяв оголосити "найближчим часом", зауваживши, що це точно не займе два місяці. Та не приховує, що його приваблює можливість виступати за кордоном. Він бачить у цьому шанс вийти із зони комфорту, зіткнутися з новими викликами, такими як мовний бар'єр, і продовжити особистісний та професійний ріст. Серед клубів, з якими пов'язували його ім'я, називалися "Баварія", "Барселона" та "Реал Мадрид" (де працює Хабі Алонсо). Та підкреслив, що можливі проблеми з реєстрацією гравців у "Барселоні" не впливають на його вибір, оскільки це не його зона відповідальності.
Також Та згадав непростий період після Євро-2024, коли його трансфер до "Баварії" не відбувся. Незважаючи на розчарування, завдяки підтримці та довірі Хабі Алонсо, він зміг повністю зосередитись на грі та провести дуже сильний сезон. Він усвідомлено відмовився від "ролі жертви", прийняв ситуацію і продовжив наполегливо працювати.
За десять років у Леверкузені Та виріс з молодого таланта до провідного захисника національної збірної Німеччини. Він пройшов через різні етапи, включаючи складний період, коли втратив місце в основі після приходу Едмонда Тапсоба. Цей досвід, за його словами, допоміг йому зрозуміти важливість правильної ментальності та наполегливої праці. Серед тренерів, які найбільше вплинули на його кар'єру, Та назвав Роджера Шмідта, який повірив у нього з першого дня, та Хабі Алонсо, який допоміг йому досягти поточного рівня.
На запитання про значення "Баєра" для нього Та відповів: "Клуб – це мій дім! Я провів тут більшу частину свого дорослого життя, сформувався як особистість. Цей етап був надзвичайно важливим і завжди буде важливим у моєму житті. Це мій дім – і я ніколи його не забуду, де б не був, скільки б мені не було років. Коли-небудь, лежачи на смертному одрі, я все одно думатиму про Леверкузен і про час, проведений тут".
Рішення покинути свій "дім" Та пояснив бажанням вийти із зони комфорту заради подальшого зростання, розвитку та отримання нового досвіду в іншому оточенні. Він прагне повністю розкрити свій потенціал і стати найкращим гравцем, на якого здатен.
Після завершення клубного сезону Та зосередиться на виступах за збірну Німеччини. Він підкреслив важливість серйозного ставлення до Ліги націй як етапу підготовки до ЧС-2026, розділяючи думку Йозуа Кімміха, що справжня цінність трофея проявляється лише після його виграшу.
