Декількома словами
Четвертий дивізіон німецького футболу – Регіональна ліга – переживає кризу через несправедливу систему виходу до 3-ї Ліги та фінансові труднощі клубів. Клуби східних регіонів з давніми традиціями виступають за негайну реформу.
Четвертий за рангом дивізіон німецького футболу, Регіональна ліга (Regionalliga), переживає непрості часи. Розділена на п'ять регіональних зон, вона перетворилася на своєрідне "звалище" для колись славетних, а нині занепалих традиційних клубів. Серед них – команди, що раніше грали в Бундеслізі, брали участь у єврокубках та вигравали Кубок Німеччини, але тепер застрягли на цьому рівні.
Основна проблема – система виходу до 3-ї Ліги. З п'яти чемпіонів регіональних ліг не всі отримують пряму путівку нагору. Деякі, зокрема чемпіони з регіонів Північний Схід, Північ та Баварія, мусять грати перехідні матчі. Як приклад, чемпіон Північного Сходу "Локомотив" (Лейпциг) має виборювати підвищення у плей-оф проти чемпіона Північної ліги "Ганновера II".
Ситуація ускладнюється фінансовими проблемами, особливо помітними у західному регіоні. За останні тижні тут сталося кілька гучних банкрутств. Легендарний клуб "КФК Юрдінген", а також "Тюркспор Дортмунд" і "1. ФК Дюрен" були змушені припинити участь у змаганнях через неспроможність платити зарплати та фінансові труднощі. Ці клуби автоматично вилітають нижче.
Кардинально інша картина спостерігається у Регіональній лізі Північний Схід. Жоден інший регіон Німеччини не має такої концентрації футбольних традицій. Матчі між "Динамо Дрезден" та "Хемі Лейпциг" або БФК "Динамо" та "Енергі Котбус" приваблюють тисячі вболівальників. Тут грають вісім колишніх клубів вищої ліги НДР, які сумарно виграли 21 чемпіонський титул. Додайте до цього "Локомотив" (Лейпциг) – як "ВфБ Лейпциг", він був першим в історії чемпіоном Німеччини у 1903 році.
Ці традиційні клуби, незважаючи на рівень ліги, часто функціонують майже як професійні команди, мають великі штаби та платять відносно високі зарплати гравцям (у великих клубах – близько 3000 євро на місяць). Однак навіть це не гарантує спортивного успіху та виходу до 3-ї Ліги – самих лише грошей замало.
Інфраструктура на сході також розвивається: сучасні стадіони є в Єні, Ерфурті, Галле та Хемніці. Водночас, арени деяких клубів, як-от "Локомотив" (Лейпциг), "Хемі" (Лейпциг) чи БФК "Динамо", досі зберегли "шарм 80-х" і потребують модернізації. Особливо це стосується стадіонів у Берліні, що вважаються застарілими. У столиці, в тіні "Уніона" та "Герти", перспектива гри у 3-й Лізі для багатьох клубів здається не надто привабливою.
Саме клуби Північного Сходу найбільше наполягають на реформі системи підвищення. Вони виступають за нову структуру: чотири регіональні ліги по 20 команд, де кожен чемпіон автоматично виходить до 3-ї Ліги. Ця ідея не нова – її пропонували ще у 2012 році, коли формували п'ять зон. Тоді, за словами керівника робочої групи Фрімута, запропонований варіант з чотирма лігами і прямим підвищенням не був підтриманий частиною регіональних федерацій, які хотіли зберегти свої зони.
З 2021 року чемпіони з Північного Сходу, Півночі та Баварії по черзі грають стикові матчі, тоді як чемпіони Заходу та Південного Заходу отримують прямі місця. Фрімут підтверджує, що це було погоджене рішення, але вітає готовність Північного Сходу нарешті обговорювати нову структуру.
Переговори щодо реформи тривають. До дискусії долучилися президент футбольного союзу Північного Сходу (NOFV) Герман Вінклер та навіть президент Німецького футбольного союзу (DFB) Бернд Ноєндорф. Очікується, що узгоджена пропозиція буде готова до осені 2025 року, а нова модель може запрацювати вже з сезону 2027/28.
Проблеми у Регіональній лізі наростають, але прагнення до реформи дає надію на створення більш справедливої системи підвищення та повернення традиційних клубів до професійного футболу.
