Декількома словами
У Мавританії розглядається масштабний проєкт зі створення лісу на площі до 20 тисяч квадратних кілометрів у пустелі Сахара. Проєкт передбачає використання опрісненої води з Атлантичного океану для зрошення з метою боротьби зі зміною клімату, але стикається зі значними фінансовими та екологічними питаннями.
У Мавританії, що розташована в Північно-Західній Африці, планується реалізація надзвичайно сміливого проєкту, який має на меті створити ліс посеред пустелі Сахара. На площі, що дорівнює майже 20 000 квадратних кілометрів (приблизно як один із регіонів Німеччини), має вирости новий лісовий масив. Перші 50 гектарів планують засадити вже восени.
Хоча ідея може здаватися фантастичною, професор екологічної економіки Петер Гек вважає її цілком здійсненною. Він розглядає цей проєкт як важливу можливість для боротьби зі зміною клімату.
Професор Гек наводить приклад Дубая та Абу-Дабі, які 40 років тому виглядали так само пустельно, як сьогодні Мавританія. Однак завдяки масштабним проєктам з озеленення, ці міста тепер мають значні паркові та лісові зони.
Подібне перетворення заплановане і для мавританської пустелі. Вода для зрошення лісу буде надходити з Атлантичного океану після обробки на гігантських опріснювальних установках. За оцінками Хека, новий ліс потенційно зможе поглинати близько третини щорічних викидів CO₂ Німеччини.
Реалізація такого масштабного проєкту потребує значних фінансових вливань. Загальна вартість оцінюється до 120 мільярдів євро. Перші 7,5 мільйонів євро вже виділила люксембурзька компанія Darkgreen Impact Energy для проєкту під назвою "Відродження Сахари" (Sahara Renaissance).
Початкові етапи передбачають будівництво розсадника для дерев та невеликого готелю з демонстраційним центром. Очікується, що угоду з урядом Мавританії буде підписано найближчими тижнями.
Професор Гек бачить джерело фінансування, зокрема, у продажу вуглецевих сертифікатів, що може зробити проєкт привабливим для інвесторів. Однак є й скептичні голоси.
Наприклад, кліматолог Фрітьоф Кюппер зазначає, що хоча план технічно реалістичний, він матиме сенс лише за умови, що опріснювальні установки працюватимуть повністю кліматично нейтрально, використовуючи енергію вітру чи сонця.
Існують також побоювання щодо потенційного негативного впливу проєкту на місцевий клімат та екосистеми. Крім того, критики застерігають від ризику "грінвошингу" – коли компанії використовують такі амбітні ініціативи для створення іміджу екологічно відповідальних, не знижуючи при цьому свої реальні викиди CO₂.
Незважаючи на виклики та критику, ідея озеленення Сахари за допомогою опрісненої океанської води залишається одним із найцікавіших та наймасштабніших кліматичних проєктів сучасності.
