Декількома словами
Десять років тому Юрген Клопп емоційно попрощався з дортмундською «Боруссією». Його останній домашній матч на «Вестфаленштадіоні» проти «Вердера» завершився перемогою 3:2, що стало символічним завершенням семирічної епохи, відзначеним сльозами та оваціями.
10 років тому, 24 травня 2015 року, дортмундська «Боруссія» та її фанати пережили один з найбільш зворушливих моментів своєї новітньої історії. Юрген Клопп, харизматичний тренер, який перетворив клуб на грізну силу в німецькому та європейському футболі, проводив свій останній домашній матч на рідному для нього «Вестфаленштадіоні».
Сім років роботи Клоппа у Дортмунді принесли дві перемоги у Бундеслізі, Кубок Німеччини (на той момент ще один фінал був попереду) та участь у фіналі Ліги чемпіонів. Це була епоха, що змінила обличчя клубу, і її завершення не могло пройти непоміченим.
Останнім суперником на домашній арені став бременський «Вердер». Матч був важливим з точки зору турнірної таблиці: перемога з рахунком 3:2 забезпечила «Боруссії» сьоме місце у Бундеслізі, що давало право на участь у кваліфікації Ліги Європи, якщо команда не виграє фінал Кубка Німеччини проти «Вольфсбурга».
На трибунах зібралися 80 667 вболівальників, щоб востаннє побачити Клоппа біля технічної зони. Атмосфера була неймовірно емоційною. Перед грою також відбулося прощання з багаторічним капітаном Себастьяном Келем, який віддав клубу 13 років своєї кар'єри.
Однак головна увага була прикута до тренера. 25 тисяч фанатів на знаменитій Південній трибуні (Südtribüne) підняли величезний банер зі словами «Danke Jürgen!» («Дякуємо, Юргене!»). Стадіоном пробігли мурашки.
Гравці «Боруссії» також зробили все, щоб матч став гідним прощанням. Вони забили три голи у першому таймі – те, що команді не вдавалося протягом усього сезону. Особливо відзначилися Генріх Мхітарян та Сіндзі Кагава, який взяв участь у всіх трьох гольових атаках.
Після фінального свистка, коли перемога була здобута, настав кульмінаційний момент. Увесь стадіон – включно з фанатами «Вердера» – встав, коли Юрген Клопп вирушив на прощальне коло пошани. Біля Südtribüne він зняв кепку, вклонився вболівальникам і не зміг стримати сліз. Це був момент щирих, неподроблюваних емоцій.
На табло стадіону було показано відео з подякою. Сам Клопп, насилу стримуючи хвилювання, звернувся до публіки: «Я насолоджувався кожною секундою тут. Я забираю з собою величезний мішок позитивних спогадів. І я сподіваюся, у вас так само.»
Він також дав пораду своєму наступнику, Томасу Тухелю, з власного досвіду прощання з «Майнцем»: «Не порівнюйте! Порівняння шкодить чудовим спогадам і ускладнює чудове майбутнє.»
Останні слова Клоппа до вболівальників «Боруссії» були сповнені любові та надії: «Було неймовірно весело! Дуже, дуже дякую за все! Ми побачимося. Це точно!»
На запитання про можливе повернення до Дортмунда чи навіть роботу в майбутньому в мюнхенській «Баварії», Клопп відповів з притаманним йому гумором, пожартувавши про знання іспанської: «Una cerveza por favor! Цього на Мальорці цілком достатньо. Я знаю майже всі німецькі діалекти, тож, якщо знадобиться, зможу вивчити й іспанську.»
О 17:41 за місцевим часом, пройшовши через живий коридор з гравців, Юрген Клопп востаннє залишив поле, яке сім років було його «домом». Це був кінець однієї з найяскравіших епох в історії «Боруссії», що залишила у серцях вболівальників незабутні спогади та щиру вдячність.
