Декількома словами
Головний тренер збірної Німеччини Юліан Нагельсманн після останніх поразок відверто говорить про тиск і складнощі роботи з національною командою. Його роздуми змушують замислитись, чи не хотів би він повернутись до клубної кар'єри.
Головний тренер збірної Німеччини з футболу Юліан Нагельсманн (37 років) не мав багато приводів для радості за підсумками «Фіналу чотирьох» Ліги націй.
Під час нещодавнього спілкування з журналістом, який звернувся до нього «пане Нагельсманн», тренер відповів: «Ви завжди кажете „пане Нагельсманн“. Мені подобається! Комплімент! Багато хто називає мене просто Юліан, хоча я їх зовсім не знаю. Тож, комплімент!»
Вочевидь, це було важливо для нього одразу після поразки 0:2 від Франції. Попри необхідність проаналізувати дві прикрі поразки у «Фіналі чотирьох» Ліги націй, він знайшов час для цієї ремарки.
Колись він був наймолодшим тренером в історії Бундесліги. Тоді йому було 28, і він був Юліаном. Сьогодні, дев'ять років потому, він – Бундестренер і хоче бути «паном Нагельсманном». Хоча його великі попередники, такі як Франц, Берті, Клінсі, Йогі та Гансі, здебільшого відгукувалися на свої імена.
Нагельсманн втратив свою юнацьку легкість. І зараз він відчуває величезну різницю між роботою головного тренера національної збірної та роботою в клубах, таких як «Гоффенгайм», «Лейпциг» чи «Баварія».
Він усвідомив, що складу національної команди бракує глибини порівняно з Португалією, Іспанією чи Францією. А деяким гравцям – і рівня. Але як він збирається виправити це лише за рік до Чемпіонату світу?
Сам він визнає, що є проблеми на позиціях крайніх нападників та захисників. Але, за його словами, часове вікно для вирішення цих завдань занадто мале.
Він відчуває, що весь тягар очікувань футбольної нації лежить на його плечах. Особливо після того, як минулого року у своєму юнацькому запалі він сказав: «Боляче, що доводиться чекати два роки, доки станеш чемпіоном світу».
Терпіння – чеснота зрілості, як кажуть. Можливо, саме тому більшість головних тренерів національних збірних перебувають у більш солідному тренерському віці.
І тому іноді виникає питання, чи не волів би Нагельсманн зараз бути клубним тренером. Там поразку можна забути вже за тиждень. Наступний матч збірної ж лише у вересні. А слабкості у складі можна виправити у наступне трансферне вікно, маючи певні кошти.
Після двох поразок у Лізі націй Бундестренер, який тепер хоче, щоб його називали «пане Нагельсманн», все ж по-дружньому звернувся до журналістів: «Ви ж теж хочете всі полетіти до США і залишитися там якомога довше. Не тільки в Лас-Вегасі. Ви сидите в тому ж човні, і я, на жаль, не можу вас витягнути».
Сподіваємося, дорогий «пане Нагельсманн», що це сказав все-таки Юліан. А не «пан Нагельсманн»…
