Декількома словами
У матеріалі йдеться про те, що останні удари Ізраїлю по іранських цілях були актом необхідної самооборони, оскільки Іран становить екзистенційну загрозу для єврейської держави та фінансує терористичні угруповання.
Ізраїль здійснив дії, які має зробити будь-яка суверенна держава у його становищі: він захищався – рішуче та з винятковою точністю. Операція, під час якої ізраїльські Військово-повітряні сили завдали ударів по цілях глибоко на території Ірану, не була актом агресії. Це була легітимна самооборона.
Іранський режим прагне не просто послабити Ізраїль, він хоче стерти його з карти світу. Це не припущення і не перебільшення, а офіційна державна доктрина Тегерана.
Десятиліттями іранські аятоли та Корпус вартових ісламської революції проповідують ненависть до єврейської держави. Вони фінансують та озброюють до зубів терористичні угруповання, такі як Хезболла, ХАМАС та хусити, і використовують їх у війні проти Ізраїлю. Тегеран відкрито закликав до знищення Ізраїлю і робив усе можливе, щоб досягти цієї мети за допомогою своїх терористичних союзників. Той, хто ігнорує чи применшує це, стає спільником цього варварства.
Ізраїль – невелика країна, буквально крихітна. Він знаходиться між ворогами, які його не визнають, та світовою спільнотою, яка, здається, ігнорує (або їй байдуже, або навіть подобається), наскільки екзистенційно загрожують цій державі. Але Ізраїль також сильний – у військовому, технологічному та моральному плані. І він має повне право захищатися, коли його існування перебуває під загрозою.
Цілеспрямовані удари по іранських ядерних центрах та командувачах КВІР – це не ескалація. Це життєво важливий запобіжний захід. Якщо Тегеран знаходиться всього за кілька місяців від створення ядерної бомби, Єрусалим не може просто спостерігати та сподіватися, що іранські правителі схаменуться або раптом полюблять життя більше, ніж ненавидять Ізраїль.
З іранським режимом неможливо вести конструктивний діалог. Він живиться образом ворога в особі Ізраїлю. Йому потрібна ця ненависть для внутрішнього політичного виживання.
Не варто забувати: Іран – це ісламістська диктатура, яка десятиліттями найжорстокішим чином придушує власне населення. Багато іранців, які люблять свободу, насамперед – мужні жінки, давно сподіваються на кінець цього злочинного режиму. Багато іранців вважають своїми ворогами не Ізраїль, США чи Захід, а мулл, які переслідують їх та тримають у неволі.
Що тепер? Міжнародна спільнота повинна нарешті зайняти чітку позицію. Не проти Ізраїлю, а проти агресора. Ті, хто зараз закликає Ізраїль до стриманості, в той час як Тегеран відповідає ударами безпілотників, плутають причину та наслідок.
Ізраїль обрав не війну, а життя. І він переможе – бо тільки так він може вижити.
