Декількома словами
Федеральний адміністративний суд Німеччини скасував заборону на правий журнал "Compact", яку запровадила колишня міністерка внутрішніх справ Ненсі Фезер. Суд визнав заборону незаконною, підтверджуючи принцип свободи преси, проте це рішення стало значною перемогою для ультраправих кіл та партії AfD.
Берлін – Федеральний адміністративний суд Німеччини ухвалив рішення, яке скасовує заборону на діяльність правого журналу «Compact». Це рішення викликало значний резонанс: його розглядають як перемогу принципу свободи слова, але водночас і як успіх для ультраправих кіл, тісно пов’язаних з виданням.
Головний редактор «Compact» Юрген Ельзессер (68 років) відомий своїми правопопулістськими поглядами, поширенням теорій змови та зв'язками з оточенням партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD). Його також характеризують як особу, схильну до проросійських поглядів.
Колишній міністр внутрішніх справ Німеччини Ненсі Фезер (54 роки, СДПН) у липні 2024 року ініціювала заборону журналу «Compact» та кількох афілійованих структур. При цьому вона вдалася до застосування закону про громадські об'єднання, а не спеціалізованого медійного законодавства. Експерти від самого початку критикували цей підхід як юридично сумнівний.
Ненсі Фезер вважала, що видання, попри відносно невеликий наклад (близько 40 тисяч примірників), є неприйнятним для німецького медіаландшафту. Однак, у вільній демократичній державі, як Німеччина, дозволяється існування різних, навіть радикальних, точок зору, доки вони не перетинають межі закону. Демократія має бути достатньо міцною, щоб витримувати такі виклики.
Федеральний адміністративний суд визнав заборону «Compact» юридично безпідставною і ухвалив рішення про її скасування.
Це рішення має кілька важливих аспектів. По-перше, суд чітко вказав, що право не робить різниці між ліво- та праворадикальними поглядами. Вирішальним є лише факт дотримання або порушення закону. Свобода преси не є питанням смаку чи політичних симпатій.
По-друге, дії колишньої міністерки Фезер, яка намагалася заборонити ЗМІ, використовуючи обхідні правові шляхи (закон про об'єднання замість закону про медіа), розцінюються як посягання на фундаментальні демократичні цінності – свободу преси та слова. Це, на думку оглядача, є значно небезпечнішим для засад держави, ніж зміст самого журналу.
Водночас, скасування заборони стало помітним успіхом для ультраправих та партії AfD. Вони можуть використовувати це рішення як підтвердження своїх наративів про нібито державну цензуру та переслідування незгодних, представляючи рішення суду як відновлення справедливості після «державного свавілля».
Проте, перед законом усі рівні. Навіть для ультраправих діє стаття 5 Основного закону Німеччини, яка гарантує свободу вираження думки, свободу преси та заборону цензури. Цей принцип є наріжним каменем правової держави.
Отже, хоча цей судовий успіх може бути використаний ультраправими, він є перемогою не лише для них, а для всієї демократії. Він демонструє, що спроби держави втрутитися у свободу преси за допомогою сумнівних правових методів повинні бути зупинені, незалежно від політичної орієнтації видання.
Наприкінці, ситуація виставляє колишню міністерку Фезер у доволі невигідному світлі, як посадовця, що діяла радше з ідеологічних міркувань, аніж на основі непорушних правових принципів. У правовій державі такі дії викликають серйозну критику.
