Декількома словами
Міжнародна дослідницька група виявила понад тисячу бочок з ядерними відходами на дні Північно-Східної Атлантики. За оцінками, в цьому регіоні може знаходитись щонайменше 200 тисяч таких контейнерів, затоплених у період з 1950-х по 1980-і роки. Експедиція складає карту знахідок та бере проби для оцінки екологічного впливу.
Міжнародна група дослідників виявила понад тисячу затоплених бочок з ядерними відходами на дні Північно-Східної Атлантики. Це відкриття є частиною масштабної експедиції, спрямованої на оцінку спадщини практики захоронення радіоактивних матеріалів в океані, що активно застосовувалася з 1950-х по 1980-і роки.
У той час глибоководні ділянки океану, розташовані далеко від узбережжя та людської діяльності, вважалися простим і дешевим рішенням для утилізації відходів, що утворювалися внаслідок промислового розвитку та в лабораторіях. Заборона на захоронення в океані була введена лише у 1993 році.
За оцінками фахівців, лише в Північно-Східній Атлантиці на глибині від 3000 до 5000 метрів може перебувати щонайменше 200 тисяч бочок з атомними відходами. Точне місцезнаходження та стан більшості з них досі невідомі.
Поточна експедиція, що складається з 21 дослідника, стартувала в середині червня з Бреста (Франція) на судні «L’Atalante» і триватиме чотири тижні, до 11 липня. Мета – виявити якомога більше контейнерів у районі, де, за припущеннями, знаходиться близько половини скинутих відходів, і скласти карту їх розташування.
Пошуки проводяться за допомогою дистанційно керованого підводного апарату та автономного підводного робота Ulyx, оснащеного камерою для 3D-зображень і сонаром. Окрім картографування, науковці планують взяти проби води, донних відкладень та морських організмів, щоб оцінити потенційний вплив на екосистему.
Незважаючи на масштаби проблеми, науковці очікують побачити низькі рівні радіації у пробах, що пов'язано з тривалим часом, що минув з моменту захоронення, та типом скинутих відходів. За попередніми оцінками, загальна активність усіх цих відкладень становить близько 36 Петабекерелів – це приблизно в 300 разів менше, ніж викиди після аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому відкладення розподілені на великій площі (понад 5000 квадратних метрів) і накопичувалися протягом кількох десятиліть.
Ця робота допоможе краще зрозуміти масштаби та наслідки історичного забруднення океану радіоактивними матеріалами та розробити заходи для моніторингу і, можливо, майбутньої реабілітації таких ділянок.
