Декількома словами
СДПН Німеччини ініціювала підготовку до процедури заборони партії АдН, посилаючись на її правоекстремістський характер та необхідність розслідувати зв'язки з неонацистами та "вплив Москви". Рішення викликало суперечки з іншими партіями та конституціоналістами.
Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) активно просуває ідею заборони правої партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН). На партійному з'їзді в неділю було ухвалено рішення про створення комісії на федеральному рівні та рівні земель для збору доказів того, що ультраправа партія прагне ліквідувати вільно-демократичний устрій країни.
Це рішення знову розпалило суперечки в німецькому суспільстві: забороняти партію чи боротися з нею політичними методами? Чи є завданням однієї партії висувати вимоги про заборону своїх конкурентів на власному з'їзді?
Резолюція СДПН має назву "Захист демократії вимагає дій: Підготувати процедуру заборони АдН – і повернути довіру людей". Для СДПН АдН є "чітко правоекстремістською" силою. Однопартійці прагнуть доручити спільній робочій групі з представників федерального уряду та земель збір матеріалів для обґрунтування заборони партії.
Міністр внутрішніх справ федеральної землі Тюрингія, член СДПН Георг Маєр, заявив на полях з'їзду, що ця робоча група "має взяти на приціл зв'язки АдН з неонацистськими угрупованнями та вплив Москви на АдН". Він визнав: "Процедура заборони – це операція на відкритому серці демократії", але наголосив, що "АдН вже давно не є правопопулістською партією, а є народницькою (völkische)". Саме тому, на його думку, необхідно готувати процедуру заборони зараз.
Маєр також згадав Бйорна Хьоке, якого він назвав "фашистом" та "рушійною силою всієї АдН". Він зазначив, що план Хьоке перетворити аеропорт Ерфурта на "центр реміграції" – це "не що інше, як план депортації".
Натомість, Християнсько-демократичний (ХДС) та Християнсько-соціальний (ХСС) союзи ставляться до ініціативи скептично. Більшість їхніх представників не вважають, що навіть класифікації АдН як "доведеної правоекстремістської" достатньо для подання заяви про заборону до Федерального конституційного суду.
Представниця ХДС Гітта Коннеманн заявила, що "АдН діє руйнівно", і з нею треба боротися. Однак, "із процедурою заборони ми б лише зробили "синім" (колір АдН) послугу".
Вона переконана, що АдН "використала б дискусію як поштовх для свого міфу про мученика", а юридичний результат невизначений. "Найкращий рецепт проти АдН – це краща політика у сферах міграції, безпеки та економіки, яка б знайшла відгук у громадян та бізнесу", – додала Коннеманн.
Відомий юрист-конституціоналіст Фолькер Бьоме-Несслер також висловив скептицизм щодо підходу СДПН. Він зазначив, що засновники Основного закону Німеччини розглядали заборону партій лише як надзвичайний інструмент і ніколи не хотіли, щоб одна політична партія використовувала його проти своїх конкурентів. Таким чином, формально пропозиція СДПН є необтяжливою, але "суперечить духу нашої конституції".
Голова АдН Аліса Вайдель прокоментувала ініціативу СДПН через свого речника, заявивши: "Колись горда народна партія СДПН втратила не тільки своїх виборців, але й політичну орієнтацію. Очевидно, "товаришам" більше нічого не залишається, як хотіти просто заборонити другу за силою партію в Німеччині, замість того, щоб займатися політикою для працюючого населення". Вона додала, що рішення про заборону АдН – один з небагатьох пунктів з'їзду СДПН, за яким єдність, що, на її думку, свідчить про те, що "ця СДПН дійсно на межі".
Закон визначає: Згідно зі статтею 21, параграфом 2 Основного закону, партії, які за своїми цілями або поведінкою своїх прихильників спрямовані на шкоду чи ліквідацію вільно-демократичного устрою або загрожують існуванню Федеративної Республіки Німеччина, є антиконституційними і можуть бути заборонені лише Федеральним конституційним судом.
Подання заяви: Заяву про заборону партії можуть подати лише три конституційні органи: Бундестаг, Бундесрат та федеральний уряд. У Бундестазі є група депутатів (переважно з СДПН, "Зелених", "Лівих"), які працюють над міжфракційним запитом про заборону АдН. У Бундестазі для подання запиту до Конституційного суду достатньо "простої більшості" голосів.
Рішення: У Федеральному конституційному суді для заборони потрібна більшість у дві третини голосів суддів відповідного Сенату, тобто шість із восьми суддів.
