Декількома словами
Нове дослідження показує, що крихітний зоопланктон відіграє ключову роль у боротьбі зі зміною клімату, щорічно переносячи мільйони тонн вуглецю у глибоководні шари океану. Цей природний механізм, заснований на сезонній міграції планктону, допомагає зв'язувати парникові гази, але перебуває під загрозою через потепління океану та промисел.
Багато хто знає його лише як корм для рибок в акваріумі, але зоопланктон – це значно більше, ніж просто дрібні морські створіння. Ці непомітні мешканці океану виявилися «тихими героями» у боротьбі зі зміною клімату завдяки своїй здатності запасати вуглець і переносити його у глибоководні шари.
Згідно з новим дослідженням, проведеним експертами з Китайської академії наук та Плімутської морської лабораторії при Університеті Плімута, зоопланктон відіграє значну роль у поглинанні вуглекислого газу (CO2) з атмосфери. Процес починається на поверхні океану, де зоопланктон харчується фітопланктоном – мікроскопічними водоростями, які поглинають CO2 з води (а отже, і з повітря).
Ключовим моментом є сезонна вертикальна міграція зоопланктону. У певні періоди ці крихітні організми здійснюють масові занурення на сотні метрів у глибину океану, особливо в регіонах на кшталт Антарктики. Вчені виявили, що зоопланктон запасає поглинутий вуглець у вигляді жирових відкладень.
«Їхній жир подібний до батарейки. Коли вони проводять час на великій глибині, вони повільно спалюють цей жир і виділяють вуглець», – пояснив професор Деніел Мер з Університету Ексетера, який не брав участі у цьому дослідженні. Він додав, що потрапляння вуглецю на таку глибину означає, що пройдуть десятиліття чи навіть століття, перш ніж він зможе знову зробити внесок у підвищення температури атмосфери у вигляді CO2.
Вчені давно досліджують міграції зоопланктону та їхнє значення для клімату. Було відомо, що планктон бере участь у зберіганні вуглецю, але масштаби цього процесу залишалися не до кінця зрозумілими дотепер.
Нові розрахунки показують, що ця сезонна вертикальна міграція щорічно переносить близько 65 мільйонів тонн вуглецю на глибину не менше 500 метрів нижче поверхні. Це еквівалентно зв'язуванню такого об'єму парникових газів, який викидають за рік приблизно 55 мільйонів дизельних автомобілів.
Доктор Гуан Ян з Китайської академії наук, головний автор дослідження, назвав ці результати «видатними», заявивши, що вони змушують переосмислити роль зоопланктону. Він підкреслив, що цих крихітних істот часто не помічають і недооцінюють порівняно з більшими морськими мешканцями, такими як кити чи пінгвіни, але вони є справжніми «тихими героями».
«Якби цієї біологічної помпи не існувало, рівень атмосферного CO2 був би приблизно вдвічі вищим, ніж сьогодні. Тож океани виконують досить хорошу роботу з поглинання та видалення CO2», – зазначив співавтор дослідження професор Ангус Аткінсон з Плімутської морської лабораторії.
Незважаючи на їхню життєво важливу роль, майбутнє зоопланктону знаходиться під загрозою. Потепління океанських вод та комерційний вилов деяких видів, наприклад, світного криля, який також належить до зоопланктону і бере участь у перенесенні вуглецю, можуть скоротити його чисельність, тим самим обмеживши природний механізм зберігання вуглецю у глибокому морі.
