Декількома словами
У Німеччині знову обговорюють наслідки пандемії, стверджуючи, що найбільшим скандалом були не корупційні закупівлі масок, а колосальні економічні та соціальні збитки, спричинені жорсткими локдаунами. Експерти наводять цифри, що підтверджують, що ціна обмежень у рази перевищила витрати на маски.
Як Німеччина колись згадуватиме пандемію коронавірусу? Чи скажуть люди: «В цілому ми впоралися досить добре, крім історії з масками…»?
Без сумніву, закупівлі масок на початку пандемії тодішнім міністром охорони здоров'я Єнсом Шпаном мають бути розслідувані. Криза не може бути виправданням можливого марнотратства державних коштів. Коли йдеться про мільярди платників податків, зв'язки між екс-міністром і постачальниками мають бути досліджені відкрито та прозоро.
Але німцям не варто давати себе переконати, що закупівлі масок були найбільшим і найдорожчим скандалом пандемії. Примітно, що найгучніші звинувачення лунають від політиків, як-от депутата від «Зелених» Яноша Дамена, для яких обмеження для громадян і підприємств здавалися недостатніми.
Адже економічні, політичні, медичні та соціальні збитки, спричинені саме антиковідними заходами, значно перевищують вартість закупівель масок.
До 2024 року уряд Німеччини витратив майже шість мільярдів євро на закупівлю майже шести мільярдів масок, з яких всередині країни було розподілено лише 1,7 мільярда.
Для порівняння: локдауни та обмежувальні заходи коштували Німеччині сотні мільярдів євро. За даними економістів Інституту німецької економіки в Кельні (IW Köln), тільки за перші два роки пандемії економіка втратила 290 мільярдів євро.
Багато з цих втрат були спричинені політичними рішеннями. Уряд закривав магазини і забороняв громадянам здійснювати покупки. Закривав школи, змушуючи батьків залишатися вдома. Забороняв людям без щеплення відвідувати кафе та магазини.
Влада також витратила величезні суми на підтримання своїх заходів. Лише між 2020 і 2022 роками було виділено 14 мільярдів євро бюджетних коштів на центри тестування. Короткострокова зайнятість (Kurzarbeit) субсидувалася на 40 мільярдів євро. Додатково десятки мільярдів спрямовано на допомогу підприємствам, щоб захистити їх від наслідків власних заходів.
Діти не могли ходити до школи, батьки мусили залишатися вдома: у Німеччині школи під час пандемії були закриті довше, ніж у багатьох інших країнах.
Кожен тиждень локдауну спричиняв не лише мільярдні витрати, але й сприяв поширенню психічних захворювань, самотності, депресій – особливо серед дітей. Кожен новий тиждень локдауну радикалізував людей, яких держава виключила із суспільного життя і які шукали прихистку в теоріях змови. Постійні нові попередження прихильників жорстких локдаунів змушували державу закуповувати дедалі більше запасів та інвестувати в заходи, тоді як інші країни проходили пандемію з «холодною головою». (Янош Дамен, який наполягав на розслідуванні щодо масок, тим часом називав припинення локдауну навесні 2021 року «божевіллям»).
Чи не варто було б дослідити антиковідні заходи, наслідки яких формують нашу країну досі? Чи не мало б вже давно відбутися розслідування того, як були ухвалені найсерйозніші обмеження основних прав громадян з моменту заснування Федеративної Республіки? Парламентське обговорення цього питання досі вкрай необхідне – хоча б для того, щоб у Німеччині ніколи більше не приймалися в «кулуарах», на основі нечітких даних, рішення про закриття шкіл чи виключення громадян з публічного життя.
Тим, кого справді хвилює максимальна шкода для Німеччини, слід зосередитись не тільки на масках, але й на антиковідних заходах загалом. Все інше – лицемірство і брехня.
