Декількома словами
З січня по травень цього року близько 8000 біженців, які вже отримали притулок у Греції, вирушили до Німеччини та подали там нові заяви. Це явище висвітлює значні прогалини у міграційній політиці Європейського Союзу та роботі Дублінської системи.
З січня по травень цього року близько 8000 біженців, яким вже надали притулок у Греції, вирушили до Німеччини та подали там нові заяви на отримання статусу біженця. Ця інформація виявила серйозні правові прогалини у системі Європейського Союзу.
Багато шукачів захисту, як повідомляється, прибули до Німеччини літаком. Андреас Росскопф із Профспілки поліції (GdP) назвав таку ситуацію "абсурдною". За його словами, хоча Федеральна поліція посилено контролює внутрішні кордони з Польщею та Австрією на предмет можливих нерегулярних в'їздів мігрантів, водночас наявна прогалина у контролі в аеропортах, чим і користуються мігранти.
Відповідно до Шенгенської угоди, біженці, яким вже надано притулок, можуть перебувати в іншій країні ЄС не більше 90 днів, і подання нової заяви на притулок там не допускається. Крім того, у квітні Федеральний адміністративний суд Німеччини ухвалив рішення, що самотні, здорові та працездатні особи можуть бути повернені до Греції, попри можливі складні умови життя там. Це рішення мало посилити повноваження органів влади щодо повернення мігрантів у межах Європи.
Проте багато хто все ще прагне до Німеччини, оскільки бачить мало перспектив у Греції. За даними правозахисних організацій, багато хто там живе без роботи, житла чи належної медичної допомоги. У Німеччині вони сподіваються на краще життя, часто також тому, що там вже перебувають родичі або друзі.
Росскопф наполягає на розширенні контрольних прав для поліцейських в аеропортах. На його думку, необхідно терміново надати їм більше повноважень для контролю та можливість безпосередньо запобігати так званій вторинній міграції.
Вторинна міграція – це переміщення осіб, які вже мають право на захист (наприклад, отримали притулок в одній із країн ЄС), до Німеччини, де вони повторно подають заяву на притулок. Це явище сприяє слабкостям у так званій Дублінській системі.
Дублінська система – це європейська процедура для визначення відповідальної держави за розгляд заяв про надання притулку в ЄС, а також у Швейцарії, Норвегії, Ісландії та Ліхтенштейні. Її мета – уникнути багаторазових заяв у межах Європи та сконцентрувати процедуру притулку в одній країні.
