Декількома словами
Щойно розсекречені архіви Штазі розкривають, що спецслужба Східної Німеччини десятиліттями вела шпигунську діяльність проти західнонімецької кредитної організації Schufa, отримуючи доступ до чутливих фінансових даних громадян. Ця інформація використовувалася для перевірок та потенційного шантажу.
Щойно розсекречені архіви Міністерства державної безпеки НДР, більш відомого як Штазі, виявили, що східнонімецька таємна поліція протягом десятиліть шпигувала за західнонімецькою кредитною організацією Schufa. Завдяки залученню неофіційних співробітників, Штазі вдавалося отримувати доступ до конфіденційних банківських та кредитних даних громадян Західної Німеччини.
У дипломній роботі Вищої школи Штазі 1983 року зазначалося: «Schufa займає центральне місце в політико-оперативній роботі в операційній зоні. Через неї можна отримати цінну політико-оперативну інформацію про цільових осіб».
Шпигунство за Schufa розпочалося влітку 1960 року. Агенти Штазі місяцями спостерігали за будівлею філії Schufa в Західному Берліні, відстежуючи співробітників та їхні домашні адреси. Пізніше стеження поширилося на філії Schufa в інших містах ФРН, зокрема в Гамбурзі, Нюрнберзі, Мюнхені, Аугсбурзі та Вісбадені.
За словами професорки Даніели Мюнкель, керівниці дослідницького відділу Архіву документів Штазі, з кінця 1970-х років «Штазі шпигувала за Schufa більш комплексно та цілеспрямовано для збору інформації про фінансовий стан обраних осіб». Філії Schufa прослуховувались, в них розміщувалися неофіційні співробітники, та робилися цільові запити.
Штазі вдавалося отримувати доступ до конфіденційних даних, використовуючи таємно здобуті номери клієнтів та паролі під вигаданими іменами. Міністерство державної безпеки (МДБ НДР) навіть оцінювало якість інформації, отриманої телефоном. Наприклад, у квітні 1985 року капітан МДБ підсумував, що з 19 запитів 10 надали «вичерпні дані», серед яких була точна інформація про «розміри рахунків, дати відкриття рахунків, дані про отримання кредитів з умовами розстрочки, а також відомості про лізингові договори».
Професорка Мюнкель також зазначила, що отримана інформація використовувалася не лише для перевірки громадян ФРН, які бажали переселитися до НДР, але й мала «оперативне» значення для шпигунської діяльності у Федеративній Республіці Німеччина, оскільки «інформація з Schufa мала високий потенціал для шантажу».
Сотні сторінок документів про розслідування щодо Schufa, включаючи внутрішні документи самої інформаційної служби, зберігаються в Архіві документів Штазі. Важливість цієї діяльності для Штазі підкреслює той факт, що про її результати був особисто проінформований керівник Головного управління розвідки Штазі Маркус Вольф.
