Застережливі слова для хворого гравця «Баварії» Олександра Павловіча (20) – та критика висловлювань тренера збірної Німеччини Юліана Нагельсманна (37)!

Екс-професіонал Бундесліги Олаф Бодден (56) знає, наскільки підступним є мононуклеоз. Нападник-легенда «Мюнхена 1860» перехворів на цю вірусну інфекцію в 1996 році. Майже через рік йому довелося завершити кар’єру у віці лише 29 років, оскільки він занадто рано повернувся до гри. До сьогодні він страждає від наслідків – синдрому хронічної втоми.

Павловіч відсутній вже два тижні, пропустив чотири гри. Зірка збірної лікує вдома свій мононуклеоз, за його станом уважно стежать лікарі. За інформацією, він повинен пропустити ще щонайменше два тижні – у будь-якому випадку, поки аналізи крові не будуть в нормі.

Саме зараз Нагельсманн (який сам перехворів на мононуклеоз) зробив заяву про терміни гри в найближчі місяці: «Павло грає недостатньо». В інтерв'ю Бодден говорить про заяву тренера збірної, свою пораду Павловічу та власний досвід страждань!

«Ось що мені спало на думку, так це надія, що Алекс має добре оточення, яке не буде на нього тиснути. Це було б дуже небезпечно. Я найкращий приклад цього». – каже Бодден.

Нагельсманн заявив, що Павловіч грав замало через численні пропуски (перелом ключиці та операція на мигдаликах). «Такі заяви дуже небезпечні! Це чинить тиск на Алекса, який йому не потрібен. До того ж Алекс нічого не може зробити зі своєю хворобою. Він перший, хто хоче грати, щоб відсвяткувати великі успіхи з «Баварією» та DFB! Тому я зовсім не вважаю заяви Нагельсманна хорошими».

«Я прокинувся вранці у 1996 році перед кубковим матчем з «Мюнхеном 1860» і відчував біль у горлі, боліли суглоби – я відчував себе повністю слабким. Це було схоже на дуже сильний грип, тільки він не проходив. Так, мабуть, було і з Алексом». – згадує Бодден.

«Мій сусідка порадила мені через кілька тижнів здати аналізи на мононуклеоз. До цього я взагалі про це не знав. І коли я пішов з цією порадою до нашого командного лікаря, він саме це і встановив. Після діагнозу моє оточення і я зробили фатальну помилку».

«Тренер, мої товариші по команді, а також мій батько тиснули на мене, щоб я знову грав. І я поступився, тому що хотів допомогти «1860» і був близький до того, щоб стати гравцем збірної Німеччини. Тренер збірної Берті Фогтс мотивував мене, кажучи, що я поїду на чемпіонат світу 1998 року у Франції, якщо буду показувати хорошу гру. Тому я зіграв після кількох тижнів перерви. Я теж почував себе краще, але відчував, що вона ще не зовсім пройшла».

«Хвороба повністю повернулася. І так тривало далі: після невдач я занадто рано повертався до гри і показував хороші результати. Згодом я знову й знову зазнавав невдач. Наприкінці 1997 року я сказав, що так більше тривати не може, і завершив кар'єру. Я просто більше не міг встати на ноги».

«Зазвичай людина повністю виліковує цей вірус. Але це спрацьовує лише в тому випадку, якщо ви даєте тілу необхідний відпочинок і час для повного відновлення. Алекс повинен бути дуже обережним! Я зробив помилку, коли занадто швидко почав себе навантажувати».

«Алекс повинен прислухатися лише до себе – не до свого тренера, не до своїх товаришів по команді, не до своєї родини і не лише до лікарів. Підступність хвороби полягає в тому, що ніхто ззовні не може визначити, коли вона повністю вилікувана. Я переконаний, що це неможливо встановити лише за результатами аналізів крові. Єдиний, хто може сказати, коли він знову повністю здоровий, це сам Алекс. Для цього він повинен чесно прислухатися до свого тіла, не тиснучи на себе. Боротьба з симптомами нічого не дає, а зовсім навпаки!»

«У будь-якому випадку. Він ще такий молодий – було б прикро, якби йому довелося зробити перерву на кілька місяців. Але навіть тоді у нього буде ще багато часу, щоб зробити велику кар'єру. Можливі наслідки поспішного повернення можуть бути набагато гіршими, ніж деякий час без футболу!», – підсумовує експерт.