Декількома словами
Мальтіпу – це енергійна та ласкава гібридна порода, ідеальна для сімей та міських жителів, але яка потребує особливого догляду та виховання. Незважаючи на свій чарівний вигляд, майбутнім власникам важливо знати про потребу породи в регулярному грумінгу, дресируванні та потенційних проблемах зі здоров'ям.
Мальтіпу – це чарівна гібридна порода, що поєднує в собі життєрадісність пуделя та ніжність мальтійської болонки. Ці собаки виглядають як плюшеві іграшки, але ті, хто вирішить завести такого вихованця, отримають набагато більше, ніж просто компаньйона: вони сповнені енергії, чутливості та часом можуть стати справжнім викликом для своїх господарів.
Популярність серед сімей та міських жителів
Мальтіпу є сумішшю пуделя та мальтійської болонки. Його плюшева зовнішність, кучерява шерсть та великі очі-ґудзики миттєво підкорюють серця. Він особливо затребуваний серед алергіків, сімей з дітьми та мешканців міст. Однак варто зазначити, що «гіпоалергенність» цієї дизайнерської породи науково не доведена.
Майбутні власники повинні бути готові до активного виховання, достатніх фізичних навантажень та регулярного догляду. Мальтіпу — це не просто диванний собака.
Історія виникнення породи
Порода мальтіпу була цілеспрямовано виведена в США у 1980-х роках як маленький, розумний і максимально доброзичливий до алергіків собака-компаньйон. Ідея полягала в тому, щоб об'єднати найкращі якості обох батьківських порід.
Пуделі спочатку використовувалися як мисливські собаки для водоплавної дичини, а мальтійські болонки — як компаньйони. Їхні якості добре доповнюють одна одну, принаймні в теорії. На практиці ж схрещування протягом кількох поколінь («F2» або «Fx») може призводити до значних відмінностей. Оскільки офіційного визнання у породи немає, заводчики не підлягають суворому контролю, що приваблює недобросовісних ділків. Тим не менш, мальтіпу часто позиціонується як ідеальний сімейний собака.
Зовнішність: від білосніжного до чорного
Типовий мальтіпу має зріст від 20 до 35 сантиметрів і важить від 2,5 до 10 кілограмів. У нього компактна статура, великі темні очі та висячі вуха, що створюють той самий «плюшевий» образ, який так подобається багатьом.
Його шерсть середньої довжини, кучерява або хвиляста, зазвичай дуже м'яка. Якщо мальтійські болонки бувають лише білими, то пудель привносить різноманітність в забарвлення: від кремового до абрикосового, коричневого, сірого, чорного або плямистого — можливі будь-які варіанти.
У мальтіпу відсутній підшерсток, що робить його чутливим до холоду. Він мало линяє, але це не означає, що він простий у догляді. Собаку слід розчісувати як мінімум двічі на тиждень, а також рекомендуються регулярні візити до грумера.
Лагідний, але не нудний
Мальтіпу — справжній чарівник. Він дуже любить своїх господарів, грайливий, ласкавий та розумний. Від мальтійської болонки він переймає ніжність, а від пуделя — гострий розум та бажання виконувати завдання. В результаті виходить собака, яка добре ладнає з дітьми, іншими собаками і часто навіть кішками, якщо була рано соціалізована.
Мальтіпу уважні, чутливі та швидко починають гавкати, якщо щось нове або захоплююче. Його цікавість, життєрадісність та бажання бути поруч роблять його справжнім членом сім'ї.
Виховання з любов'ю, але чіткими межами
Мальтіпу хоче догодити, що дуже допомагає у дресируванні. Жорсткість або покарання приносять більше шкоди, ніж користі. Важливо з самого початку встановити чіткі правила, інакше маленький пес швидко сяде на голову.
Школа для собак може особливо допомогти новачкам впоратися з типовими проблемами, такими як надмірний гавкіт або страх розлуки.
Повсякденне життя з мальтіпу
Будь то міська квартира чи будинок з садом, мальтіпу добре адаптується практично до будь-яких умов і вважається ідеальним сімейним собакою. Однак він не може довго залишатися на самоті. Чотири-шість годин вважаються абсолютним максимумом.
Мальтіпу не вибагливі в їжі, але й не всеїдні. Їхні батьківські породи вважаються вибірковими. Тому часто доцільно поєднувати вологий і сухий корм.
Не кожен мальтіпу залишається здоровим
Як би не був милий цей пес, проблеми зі здоров'ям можливі. Як і всі гібриди, мальтіпу можуть успадкувати слабкі сторони своїх батьків. Часто страждають колінні чашечки, очі, шкіра та зуби. У дуже маленьких собак також може спостерігатися гіпоглікемія (низький рівень цукру в крові).
Регулярні візити до ветеринара обов'язкові для раннього виявлення та лікування захворювань.
