Декількома словами
Агентство NASA готується до знаменної місії "Артеміда II", яка запланована на початок 2026 року і передбачає десятиденний обліт Місяця чотирма астронавтами. Цей політ стане першим пілотованим подорожжю за межі навколоземної орбіти з 1972 року та ключовим етапом у підготовці до майбутнього висадження на Місяць.
Понад 50 років жодна людина не бачила Місяць зблизька. Тепер NASA стоїть на порозі відкриття нової великої ери космічних польотів. У лютому 2026 року в рамках місії "Артеміда II" (Artemis II) екіпаж із чотирьох астронавтів вирушить у десятиденну подорож навколо Місяця та назад.
На борту нового космічного корабля "Оріон" (Orion), який буде виведений у космос за допомогою потужної ракети-носія Space Launch System (SLS), перебувають четверо астронавтів, що вже зараз творять історію:
-
Рейд Вайзман (49 років, США): Командир місії, досвідчений пілот ВМС і астронавт, який провів місяці на Міжнародній космічній станції (МКС).
-
Віктор Гловер (49 років, США): Пілот, він стане першим афроамериканцем, який візьме участь у місії до Місяця.
-
Крістіна Кох (46 років, США): Спеціаліст місії, яка стане першою жінкою, що побачить Місяць зблизька. Вона вже є рекордсменкою за найдовшим космічним польотом серед жінок (328 днів поспіль).
-
Джеремі Хансен (49 років, Канада): Також спеціаліст місії, перший неамериканець, який здійснить обліт Місяця.
Посадка на Місяць спочатку не передбачена – це завдання для місії "Артеміда III". Однак "Артеміда II" є вирішальним кроком: екіпаж протестує системи, відпрацює маневри і вперше з часів "Аполлона-17" у 1972 році залишить безпечну зону навколоземної орбіти. Запланований навіть політ на 9200 кілометрів за Місяцем – далі, ніж будь-коли літала людина!
Для чотирьох астронавтів ця космічна пригода означає не тільки славу, а й величезні фізичні навантаження: космічне випромінювання без захисту земної атмосфери, невагомість, що призводить до атрофії м'язів і кісток, і перерозподіл рідин в організмі, що впливає на голову та очі. Серце, кровообіг та імунна система зазнають тиску – навіть зір може змінитися. Нестача сну, тіснота та ізоляція також додадуть випробувань.
Нарешті, на зворотному шляху космічний корабель увійде в атмосферу Землі зі швидкістю до 40 000 км/год, перш ніж капсула приземлиться за допомогою парашутів біля узбережжя Каліфорнії. Кожне отримане значення, кожен зразок принесе нові знання для майбутніх місій на Місяць і Марс.
Світ вже зараз із нетерпінням очікує: адже успіх цієї місії вирішує, як швидко NASA зможе здійснити наступну велику мрію – пілотовану висадку на Місяць та подальше освоєння космічного простору.
