Декількома словами
Рівно 90 років тому, у 1935 році, було винайдено перший паркомат, який, попри свою непопулярність серед водіїв, революціонізував міське паркування. Ця новина висвітлює історію розвитку паркомата від перших механічних моделей до сучасних цифрових застосунків та аналізує його вплив на організацію міського руху.
Рівно 90 років тому було винайдено пристрій, який і досі викликає суперечливі почуття у водіїв по всьому світу – паркомат. Хоча сьогодні він є об'єктом "нелюбові" для багатьох автомобілістів, у 1935 році він здійснив справжню революцію у міському трафіку, назавжди змінивши правила паркування.
У 1930-х роках міста США, такі як Оклахома-Сіті, стикалися з величезним транспортним хаосом. Паркувальні місця вздовж тротуарів були зайняті з раннього ранку до пізнього вечора, що змушувало водіїв паркуватися у два ряди, створюючи нескінченні затори та невдоволення. Власники магазинів скаржилися на зниження прибутків, а поліція ледве встигала за порушеннями.
Рішення з'явилося у 1935 році, коли адвокат, видавець та журналіст з Оклахоми Карл С. Мегі представив свій винахід – перший паркомат, названий "Парк-О-Метр". Його основна мета полягала в тому, щоб відучити водіїв від тривалого паркування та звільнити місця для нових клієнтів, яким потрібна була швидка зупинка.
Перші механічні паркомати, які портал "Panorama.it" описує як схожі на маленькі годинники з зозулею, швидко завоювали великі американські міста. Вони заводилися ключем та пружиною і коштували досить дорого: година паркування обходилася у 5 центів, що за сьогоднішніми мірками еквівалентно приблизно 2,50 долара США (близько 2,34 євро). Водіям довелося звикати завжди мати при собі дрібні монети.
Американський уряд швидко підтримав цю ідею, і міста почали отримувати значні доходи від паркування. Вже через три роки у США налічувалося 180 000 паркоматів. Протягом десятиліття ці пристрої перетнули Атлантику, діставшись до Європи.
Перший європейський паркомат з'явився у 1952 році у Базелі, Швейцарія. 4 січня 1954 року Німеччина наслідувала приклад, встановивши "Паркограф" у Дуйсбурзі. Пристрій швидко отримав прізвисько "грошова скринька" через постійну потребу в монетах. Проте паркомати поширювалися з шаленою швидкістю: на початку 2000-х років по всьому світу налічувалося понад дванадцять мільярдів активних паркувальних пристроїв.
З 1970-х років з'явилися моделі на батарейках з цифровими дисплеями, а з 80-х – паркувальні автомати, що обслуговують цілі вулиці. У XXI столітті оплата паркування все частіше здійснюється через SMS або мобільні застосунки. Класичні поодинокі паркомати майже зникли, але сам паркомат залишається культовим символом епохи регулювання міського простору.
Сьогодні паркування стало цифровим та "розумним". Замість монет водії можуть оплачувати квитки через застосунки, такі як EasyPark, Parkster або Parco. За допомогою смартфона можна подовжити або скоротити час паркування та оплатити його похвилинно. Деякі паркінги навіть автоматично розпізнають номерний знак автомобіля.
Однак не все йде гладко: ADAC критикує сервісні збори, помилки GPS-позиціонування та величезну кількість провайдерів. Водіям, які часто подорожують, доводиться встановлювати кілька застосунків, що створює певні незручності. Незважаючи на всі зміни, паркомат, від свого "ненависного" механічного предка до сучасного цифрового рішення, продовжує формувати наше повсякденне життя у містах.
