Декількома словами
Болгарський політолог Іван Крастєв стверджує, що Європа повинна відкинути свій песимізм, оскільки він паралізує її здатність реагувати на геополітичні виклики та загрози з боку США і Китаю.
Видатний болгарський політолог Іван Крастєв закликає Європу відмовитися від свого «надмірного песимізму», називаючи його «дурістю» та «самоздійснюваним пророцтвом». На його думку, Європа має припинити оплакувати крах ліберального порядку і почати шукати нові шляхи розвитку в умовах жорстокої глобальної боротьби.
Крастєв метафорично описує Європу як «вегетаріанця, запрошеного на вечерю до канібалів». Він пояснює, що світ, до якого готувався континент, зник: епіцентр влади зміщується до Індо-Тихоокеанського регіону, а м’яка сила Європи відступає перед обличчям жорсткої геополітики.
«Європа купує час. Але це дорого. Потрібно інвестувати, щоб відключитися від російської енергії, боротися зі зміною клімату та адаптувати економіку до технологічної революції. І так, нам доводиться платити рахунки в Газі, і ми ще побачимо, що буде в Україні», — зазначає політолог.
Він вважає, що епоха є скоріше постліберальною, ніж постдемократичною. Демократія зберігається, але обмежувачі виконавчої влади зникають, оскільки кожна сторона вважає, що якщо вона не візьме контроль, це зроблять її вороги. Ця тенденція, за його словами, не є тимчасовою і посилюється концентрацією влади у великих технологічних компаній.
Крастєв наголошує, що Європа, будучи об’єднанням невеликих і середніх держав, не може повернутися до національних держав, оскільки це зробить її неактуальною. Водночас, апетит до подальшої інтеграції зник. Він також звертає увагу на те, що ультраправі партії, які раніше хотіли вийти з ЄС, тепер роблять ставку на Китай, що має сенс лише за умови збереження єдиного ринку.
Ключові виклики для ЄС:
- Ілюзорна мета відірватися від безпеки та технологій США.
- Тиск у торговельній війні, де китайське перевиробництво може знищити європейську промисловість (наприклад, у сфері відновлюваної енергетики).
- Відсутність спільної оборони та залежність від Пентагону.
Крастєв висловлює занепокоєння щодо Німеччини, чия промисловість і армія є необхідними для оборонної Європи, але яка стикається з «привидами минулого». Він також критикує президента Франції Макрона, який має лідерські інстинкти, але не має політичної сили для формування коаліцій.
На завершення, політолог закликає використати кризу як шанс, адже вона може перетворити неможливе на можливе, якщо буде політична уява. Головна небезпека — це відчуття, що «найкраще вже позаду», яке живить страх і недовіру в суспільстві.
