Декількома словами
Успішна підприємниця Сабіна роками страждала від домашнього насильства, але зуміла спланувати та здійснити втечу від свого жорстокого партнера, який двічі ледь не вбив її, щоб врятувати себе та своїх дітей. Після двох років переслідування він зник.
Сабіна (ім'я змінено з міркувань безпеки) – успішна підприємниця та жертва домашнього насильства. Її історія демонструє, що професійний успіх і насильство в партнерстві не суперечать одне одному, оскільки насильство щодо жінок є проблемою, яка пронизує всі верстви суспільства.
Психологічне насильство було присутнє з самого початку. Її партнер звинувачував її у всьому, ображав і використовував інтимну інформацію проти неї. Він змушував її сумніватися у власному розумі, наприклад, знову вмикав плиту, а потім звинувачував її в тому, що вона залишила її увімкненою. Ще одним аспектом його тактики була ізоляція: він переконував її, що її друзі "не дуже хороші", і що їм слід переїхати з міста до села, оскільки вона нібито "перевантажена" міським життям.
Фізичне насильство почалося незадовго до переїзду в село і було спланованим. Перед тим як спалахнути гнівом, він ховав мобільні телефони та виймав батарейки зі стаціонарних телефонів, щоб вона не могла викликати поліцію. Одного разу він забув це зробити, і Сабіна схопила телефон і втекла на балкон, де була в безпеці, оскільки йому було дуже важливо, щоб сусіди нічого не дізналися. Вона зателефонувала до поліції, повна страху, благаючи про допомогу, кажучи, що її чоловік її б'є. Офіцер на лінії порадив їй "не бути такою істеричною" і наполягав на розмові з її кривдником, який спокійно заявив, що "все гаразд". Патрульні, які прибули пізніше, поводилися так само, сказавши лише: "Якщо у вас проблема, ви можете піти. Ми залишимося, доки ви не зберете свої речі."
Цей досвід змусив Сабіну почуватися повністю самотньою та залежною, як фінансово, так і емоційно. Роками він систематично руйнував її віру в себе до такої міри, що вона дійсно думала, що не зможе вижити без нього. Переломний момент настав у ніч, коли він майже задушив її до смерті. Тоді вона зрозуміла, що повинна прийняти рішення: "Я хочу жити чи померти? Залишатися з ним означає смерть."
План втечі готувався кілька місяців. Вона відкладала гроші, зв'язувалася з організаціями підтримки та орендувала тимчасове житло. Від'їзд був складним, оскільки він ніколи не дозволяв їй покинути будинок з усіма трьома дітьми одночасно; одна дитина завжди повинна була залишатися з ним. Це також показує, наскільки спланованим було його насильство.
Але ось настав той день. Він допустив помилку. Після того як він три ночі навмисно тримав її в неспанні, він сам глибоко заснув. Він був ніби в комі. Сабіна зібрала двох молодших дітей, забрала старшого зі школи і виїхала з дому.
За цим послідували два роки переслідувань. Він знову і знову без попередження з'являвся в дитячому садку, говорив дітям, як сильно він хотів би зараз з'їсти з ними морозиво, але "мама не дозволяє". Він не платив аліментів – досі не платить. Він влаштовував їй "пекло" в органах опіки, тільки щоб потім не забирати дітей. Це було жахливо. Їй довелося боротися проти нього, органів опіки та суддів сімейного суду. Потім, рівно два роки тому, він втратив інтерес до них – до того, щоб мучити її, а отже, і дітей, які, на її думку, були для нього просто засобом для досягнення мети. З тих пір він більше не виходить на зв'язок. Він зник. На щастя. Сабіна сподівається, що так буде завжди.
Її заклик до всіх жінок, які все ще перебувають у подібній ситуації, зрозумілий: "Шукайте допомоги. Ви не божевільні. Неважливо, скільки разів він вам це говорив. Ви маєте рацію. Те, що він робить, неправильно. Ідіть. Заради себе та своїх дітей." Сабіна дуже добре пам'ятає, як сказала своєму старшому синові, що вони не повертаються додому, що вона розлучається зі своїм колишнім. Він сказав лише: "Нарешті, мамо."
