Декількома словами
Зростання гір на Землі обмежене завдяки балансу між тектонічним підняттям та ерозією, спричиненою розм'якшенням земної кори і діяльністю льодовиків. На Марсі, через слабшу гравітацію та відсутність ерозії, гори досягають набагато більших висот.
Жодна гора на Землі не піднімається вище гори Еверест. Гігант Гімалаїв, що сягає 8848,86 метра, наближається до позначки 9000 метрів, проте жодна вершина не може її подолати. У чому причина?
Геофізики пояснюють це явище поєднанням потужних природних сил. Хоча найвищі гори Землі продовжують зростати, це відбувається лише крихітними кроками. Наприклад, в результаті спільного вимірювання Китаєм і Непалом, висота Евересту збільшилася на 86 сантиметрів. Основна причина – індійська континентальна плита підсувається під євразійську, повільно виштовхуючи гірський хребет вгору.
Однак одночасно діють величезні сили, які обмежують зростання в висоту:
- Розм'якшення земної кори: Доктор Саша Бруне, геофізик з GeoForschungsZentrum у Потсдамі, пояснює, що в деяких регіонах рух тектонічних плит стискає земну кору, внаслідок чого гори ростуть вгору. При цьому виділяється тепло, яке розм'якшує нижню частину гірської кори, тоді як верхній шар залишається твердим.
- Бічний розтікання під тиском: Під тиском верхньої маси м'яка кора поступово "розтікається" в сторони. Це обмежує зростання, в тому числі й у Гімалаях.
- Кліматична ерозія: Існує ще один "ворог" гігантів – клімат. Чим вища гора, тим холодніше повітря, і тим більше снігу залишається надовго, утворюючи льодовики. Ці льодовики мають власну динаміку: вони стікають по схилах, шліфуючи та руйнуючи скельні породи. Чим вища гора, тим більше льодовиків і тим інтенсивніша ерозія на вершині.
Це означає, що навіть якщо гора зростає, лід одночасно її сточує. Свого роду "висотна карусель" підняття та стирання. Це має наслідки, і навіть на великій відстані. Те, що відколюється зверху, часто осідає за тисячі кілометрів нижче. Наприклад, у деяких річках Індії, таких як Ганг або Брахмапутра, перед впаданням у море знаходять осадові шари товщиною понад 10 кілометрів, які були змиті з високогір'я, і цей процес триває постійно.
Чому ж планети, такі як Марс, утворюють гігантські гори-монстри, тоді як Земля зупиняється на нинішніх 8848,86 метрах? Тому що на Марсі все інакше. Його гравітація втричі слабша, крім того, там майже немає таких процесів, як дощ, вітер або льодовики, які постійно руйнували б поверхню. Тому найвища гора на Марсі – Олімп – має неймовірні 21 кілометр, що більш ніж удвічі перевищує Еверест.
Це яскраво ілюструє унікальність геофізичних та кліматичних умов Землі, які формують її ландшафти.
