Декількома словами
Українська мова, східнослов'янська мова з давньою історією, розвивалася від давньоукраїнської, під впливом старослов'янської та інших мов, пройшовши через багато історичних етапів, що призвело до формування сучасної літературної мови у XVIII-XIX століттях.
Українська мова, що належить до східнослов'янської групи слов'янської гілки індоєвропейської мовної сім'ї, має давню та багату історію. Її витоки сягають давньоукраїнської (давньоруської) мови, яка була мовою Київської Русі. З плином часу українська мова зазнавала змін, розвивалася під впливом різних історичних подій, культурних контактів та внутрішніх мовних процесів. Важливу роль у її формуванні відіграла старослов'янська мова (церковнослов'янська), яка використовувалася в богослужінні та писемності, а також вплив грецької, тюркської, фінно-угорської та інших мов. Періоди роздробленості Русі, монгольського іга, централізації держави, доба Петра I, XIX століття (золотий вік української літератури) – кожен з цих етапів залишив свій слід у розвитку мови. Сучасна українська літературна мова остаточно сформувалася у XVIII-XIX століттях, значною мірою завдяки працям І. Котляревського, Т. Шевченка та інших видатних діячів культури.
