Німеччина пишається своєю соціальною державою, покликаною захищати громадян від бідності через хвороби, безробіття чи старість. Однак, на думку експертів, система виявилася незбалансованою. Зростаючі витрати на пенсії, охорону здоров'я, догляд за літніми людьми та допомогу Bürgergeld створюють значне навантаження на бюджет.

Згідно з дослідженням Інституту німецької економіки, 41% усіх державних витрат вже спрямовується на соціальне забезпечення. Професор Вероніка Грімм попереджає, що до 2029 року всі доходи держави будуть витрачатися на соціальні потреби, оборону та виплату відсотків за боргами, залишаючи мало коштів для інвестицій у майбутнє.

У зв'язку з цим виникає питання: наскільки справедливим є соціальний устрій Німеччини?

Сім незручних істин:

• 1. Надмірне навантаження на висококваліфікованих працівників: Високі податкові ставки та соціальні відрахування для фахівців контрастують з нижчим оподаткуванням доходів від капіталу, створюючи відчуття несправедливості.
• 2. Низькі пенсії в Німеччині: Незважаючи на зростання внесків, пенсії в Німеччині залишаються низькими порівняно з іншими європейськими країнами. Система розподілу, за якої все менше молодих людей повинні фінансувати все більше літніх, досягає своїх меж.
• 3. Привілеї державних службовців: Пенсії державних службовців значно вищі, ніж у звичайних працівників, і повністю фінансуються з податків, що викликає питання про справедливість.
• 4. Неправильні стимули через Bürgergeld: Розмір допомоги Bürgergeld близький до мінімальної заробітної плати, що знижує мотивацію до працевлаштування. Додаткова робота часто майже повністю нівелюється збільшенням відрахувань та зниженням соціальних виплат.
• 5. Бюрократія породжує нерівність: Складність соціальної системи з сотнями пільг і тисячами параграфів призводить до того, що багато нужденних не отримують належних їм виплат. Бюрократичні структури перевантажені.
• 6. Зацементована нерівність в освіті: Успіх в освіті сильно залежить від соціального походження. Кількість дітей, які кидають школу, зростає, що є тривожним показником на тлі інших країн ЄС. Експерти закликають до раннього розвитку та якісної освіти для зниження майбутніх соціальних витрат.
• 7. Відсутність вимог до інтеграції: Соціальна держава Німеччини не висуває достатніх вимог до інтеграції. Значна частина мігрантів з країн-притулків отримують Bürgergeld, тоді як Канада та Австралія цілеспрямовано залучають кваліфікованих спеціалістів з уже наявними трудовими контрактами.

Ці факти викликають серйозні дебати про майбутнє соціальної справедливості та стійкості німецької системи.