Розслідування виявило існування «архіву смерті» сирійського режиму Башара аль-Асада, який детально документував масові вбивства та тортури у військовому шпиталі Хараста поблизу Дамаска. Цей заклад, названий тими, хто вижив, «Шпиталем смерті», став місцем, де імена перетворилися на номери, документуючи жорстоку долю тисяч опонентів режиму.

Хоча значна частина цих доказів була знищена під час заворушень майже рік тому, жорсткий диск дивом уцілів. Цей носій даних був отриманий і проаналізований журналістами NDR, WDR, «Süddeutsche Zeitung» (SZ) та Міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів (ICIJ). На диску зберігається 70 365 фотографій, половина з яких — зображення тіл. Загалом задокументовано 10 212 загиблих. Відомо лише 320 імен, решта — номери.

Багато жертв, переважно оголені, виглядали виснаженими та мали видимі сліди тортур. Номери були намальовані фломастером на голій шкірі або наклеєні білими етикетками на груди чи лоб. Кожне тіло фотографували тричі: зверху, збоку та загальним планом. Серед особливо тривожних прикладів: чоловік, сфотографований у фургоні, весь у ранах і крові, на якій сиділи мухи (номер 4038/H); тіло без однієї ноги (номер 2536/H); тіло з потемнілим забарвленням, за винятком обличчя (номер 1989/H); і навіть немовля (номер 2389/F).

Одним із найвідоміших випадків є доля сирійського правозахисника Мазена аль-Хамади (†47), який помер у вересні 2024 року. Його тіло, зафіксоване на фотографіях у тюремному одязі, після розтину показало зламані руки та ноги. Аль-Хамада раніше пережив тортури у в'язницях Асада, втік до Нідерландів, але повернувся до Сирії у 2020 році, був заарештований і помер незадовго до падіння режиму.

Режим Асада доклав значних зусиль, щоб приховати ці злочини. Згідно з доповіддю, лікарі були змушені масово видавати фальшиві свідоцтва про смерть, часто вказуючи «зупинку серця» як причину, незалежно від реальних травм. Після документування тіла поміщали в контейнери, а потім ховали в братських могилах за кілька кілометрів від шпиталю. Їхні родини нічого не знали — багато хто досі шукає своїх близьких. За оцінками, з 2011 року в сирійських в'язницях загинуло 64 000 людей, а близько 160 000 досі вважаються зниклими безвісти.

Є надія, що документи з «Дамаського досьє» допоможуть пролити світло на деякі долі та викрити винних. Генеральна прокуратура Німеччини, очолювана Єнсом Роммелем, вже веде розслідування, опитавши понад 2000 свідків і маючи у своєму розпорядженні тисячі фотографій жертв Асада. Примітно, що 18 колишніх лікарів шпиталю Хараста зараз практикують у Німеччині; деякі з них дали інтерв'ю журналістам, визнавши, що підписували свідоцтва про смерть, виправдовуючи свої дії вибором «між поганим і гіршим».

Повідомлення тих, хто вижив, також малюють похмуру картину: негайне присвоєння номера, зав'язані очі, постійні побиття та застосування тортур навіть медичним персоналом, а також свідоме лікування без анестезії.