Історія лото: 500 років азарту та удачі

Історія лото: 500 років азарту та удачі

Декількома словами

Лото виникло в Генуї у XV столітті як спосіб вибору членів ради, з часом перетворившись на популярну числову гру. Лотерея поширилася Європою, слугуючи різним цілям: від фінансування громадських проєктів до погашення боргів. У Німеччині існувало багато державних лотерей, які згодом об'єдналися, а з 1965 року розіграші почали транслювати по ТБ. Сучасне лото включає додаткові ігри та можливість грати онлайн.


Термін «лото» походить від італійського слова «lotto», що означає «доля» або «жереб» – і це назва азартної гри, яка захоплює мільйони людей. Шлях до удачі неймовірно простий: гравець ставить гроші на певні числа і сподівається, що саме вони будуть витягнуті з лототрону.

Хто були перші гравці в лото? Як і чому взагалі почали грати? І що можна було виграти? Дізнайтеся все про історію цієї азартної гри тут.

Звідки походить термін «лото»?

Витоки гри сягають – як підказує слово «лото» – Італії. У XV столітті генуезькі купці за допомогою так званого «Lotto di Genova» щороку обирали п’ятьох нових членів міської ради. Для цього вони писали 90 імен на клаптиках паперу, з яких потім витягували необхідні п’ять. Пізніше генуезець Бенедетто Джентіле замінив імена на числа. Так була винайдена система «5 із 90»!

Оскільки громадяни Генуї з ентузіазмом робили ставки на результати цього жеребкування, розвинувся прибутковий бізнес із високими оборотами для організаторів. Як і тоді, концесії на проведення лотерей і сьогодні є дуже бажаними. Якщо спочатку право на це чудове джерело доходу мали королівські та князівські двори, то сьогодні воно належить окремим землям та державам.

Поширення лотерей в Європі

  • В Англії перша лотерея відбулася в Лондоні у 1569 році. Доходи мали піти на фінансування громадських проєктів, таких як розширення гавані або будівництво мостів.
  • Перша лотерея в Гамбурзі з’явилася у 1614 році.
  • Особливо популярними лотереї були також у Голландії. Наприклад, у 1695 році в Амерсфорті було продано 16 000 лотерейних квитків вартістю 25 гульденів кожен. Найвищий приз становив 75 000 гульденів, а чистий дохід – 30 000 гульденів.
  • Однак, оскільки багато голландських лотерей проводилися без державного дозволу і, ймовірно, мали шахрайські наміри, їх зрештою заборонили.
  • У Франції у 1700 році відбулася величезна лотерея для сплати королівських боргів: десять мільйонів французьких фунтів у 400 000 квитках по два луїдори кожен.
  • Імператриця Марія Терезія Австрійська запровадила генуезьку лотерею «5 із 90» у 1751 році. Першим переможцем став учень шевця Ульріх Губер. Його виграш: аж 600 дукатів!
  • Цікаво: гравці, здається, завжди були досить забобонними. Так, деревина з шибениці була дуже затребуваною, бо вважалося, що вона, покладена під подушку гравця, принесе правильне натхнення. Астрологія та некромантія також були популярними в надії на великий виграш.
  • У Німецькій імперії існувало багато дрібних лотерей, наприклад, Великогерцогська гессенська державна лотерея. На початку XX століття їх об’єднали. Перед Першою світовою війною існувало сім земельних лотерей, серед яких Гессенсько-Тюринзька державна лотерея та Середньонімецька державна лотерея.

Лото у XX столітті в Німеччині

За часів Третього Рейху відповідальність за дозволи належала рейхсміністру внутрішніх справ. Управління скарбника НСДАП з десятьма філіями було найбільшим організатором лотерей. Особливо відомими були лотерея Рейхсдопомоги взимку на користь Зимової допомоги та Рейхслотерея для створення робочих місць.

Після 1945 року грати продовжували: Берлін оголосив міську лотерею для фінансування відбудови. Завдяки цьому було зібрано 350 000 рейхсмарок. Також у 1945 році стартувала Саксонська земельна лотерея, а в 1953 році – Німецька класова лотерея Берліна з «Лото 5 із 90».

З січня 1954 року свою лотерейну пропозицію запровадила і НДР: її організовувало VEB Zahlenlotto зі штаб-квартирою в Лейпцигу під наглядом Міністерства фінансів. Близько 60% внесених ставок виплачувалися як виграші.

30 червня 1955 року землі Гамбург, Шлезвіг-Гольштейн, Баварія та Північний Рейн-Вестфалія заснували лотерейну компанію Deutscher Lottoblock.

З 9 жовтня 1955 року числа почали розігрувати спільно. Система змінилася на «6 із 49». Першим переможцем став будівельник Віллі Штраух з Аахена. У НДР та нових федеральних землях з 1954 по 1992 роки пропонувалися ігри «Sportfesttoto 6 з 49», «Lotto-Toto 5 з 45», «Zahlenlotto 5 з 90» (до 1985 року) та «Tele-Lotto 5 з 35» (з 1972 року).

Цікаві факти про гру в лото

З 1992 року нові федеральні землі перейняли пропозиції Німецького лото-блоку.

До речі: так зване додаткове число (Zusatzzahl) з’явилося 17 червня 1956 року. Це мало забезпечити кращий розподіл виграшів завдяки більшій кількості виграшних категорій.

  • Також цікаво: З 4 вересня 1965 року щотижневий розіграш лотерейних чисел можна було дивитися наживо по телевізору. Лото в середу стартувало 28 квітня 1982 року. Спочатку формула гри була «7 із 38». З 1986 року – «6 із 49».

Щоб з 1990 року, при збільшеній кількості учасників через возз’єднання Німеччини, частіше утворювався рекламноефективний джекпот – тобто головний приз іноді не розігрувався, збільшуючи тим самим джекпот – 7 грудня 1991 року було запроваджено так зване суперчисло (Superzahl).

Також відносно новими є додаткові лотереї Spiel 77 та Super 6 з фіксованими сумами виграшів. Ці ігри потребують додаткової ставки.

Грати в лото онлайн

Завдяки Інтернету в популярне «Лото 6 із 49» можна грати без паперу та ручки, зручно з дому. Однак: чисто інтернет-лотереї – це власні розіграші, які не мають нічого спільного з державною лотереєю. Залежно від провайдера розігруються, наприклад, «7 із 49», «6 із 49», «6 із 32» або «7 із 50». Призами можуть бути гроші або речі.

Порівняно з державною лотереєю, шанси на виграш в Інтернеті навряд чи вищі. Але: інтернет-лотереї зазвичай безкомісійні, і розіграші часто проводяться щодня.

Брати участь можуть лише повнолітні особи, які зареєструвалися.

Read in other languages

Про автора

Христина - журналістка, що спеціалізується на висвітленні питань історії та культури України. Її статті відзначаються глибоким дослідженням історичних подій, аналізом культурних явищ та популяризацією української спадщини. Вона часто пише про маловідомі сторінки історії України, розкриваючи їх для широкого загалу.