Декількома словами
У Німеччині для продажу чи оренди нерухомості потрібен енергетичний сертифікат. Існує два типи: сертифікат споживання (базується на реальних витратах за 3 роки) та сертифікат потреби (базується на технічному аналізі будівлі). Вибір залежить від типу, розміру та року побудови будівлі. Сертифікат потреби є обов'язковим для старих будинків (до 1977 р.) з менш ніж 5 квартирами та для новобудов, тоді як сертифікат споживання підходить для новіших або модернізованих будинків з 5+ квартирами. Вартість сертифіката складає 150-400 євро.
З 2009 року в Німеччині енергетичний сертифікат є обов'язковим за законом – як при продажу, так і при оренді будівель. Однак часто виникає плутанина: існує не один універсальний сертифікат, а два різні типи. Обидва документи відображають енергетичну ефективність нерухомості, але роблять це по-різному.
У чому полягають конкретні відмінності та який тип сертифіката є більш доцільним для власників нерухомості в тій чи іншій ситуації, пояснює експерт з енергетичного консалтингу Фредерік Гайманн.
Сертифікат споживання (Verbrauchsausweis)
Сертифікат споживання базується на фактичному споживанні енергії за останні три роки. «Він показує, скільки енергії було спожито за цей період – тобто, скільки мешканці фактично витратили на опалення», – пояснює експерт.
Переваги:
Сертифікат споживання відображає реальне енергоспоживання і дає потенційним орендарям або покупцям гарне уявлення про поточні витрати на енергію. «Це дозволяє планувати витрати, спираючись на реальні дані», – каже експерт. До того ж: «Для його створення потрібні лише дані про споживання за останні три роки – наприклад, рахунки за опалення».
Недоліки:
Оскільки сертифікат споживання враховує фактичне споживання енергії, він значною мірою залежить від індивідуальної поведінки мешканців і, отже, є менш об'єктивним. Гайманн: «Крім того, він не містить детального аналізу якості будівлі та її конструктивних елементів».
Застосування:
«Сертифікат споживання доцільний для житлових будинків, які мають щонайменше п'ять житлових одиниць, були збудовані після 1977 року або вже пройшли енергетичну модернізацію», – каже експерт гамбурзької енергоконсалтингової компанії «mvn.energy».
Сертифікат потреби (Bedarfsausweis)
Цей сертифікат базується на технічному аналізі будівлі. Тут розраховується теоретична потреба в енергії, зокрема, на основі типу конструкції, ізоляції, вікон та системи опалення.
Переваги:
Сертифікат потреби дозволяє об'єктивно оцінити енергетичну якість, оскільки він базується на технічних даних, а не на індивідуальній поведінці користувачів. Гайманн: «Він необхідний для планування заходів з модернізації та допомагає отримати фінансування».
Недоліки:
Створення сертифіката потреби є дещо складнішим, а його інформативність значною мірою залежить від точності зібраних технічних даних. Гайманн: «Крім того, на відміну від сертифіката споживання, він показує лише теоретичне, а не фактичне споживання енергії».
Застосування за словами експерта:
«Сертифікат потреби є обов'язковим для невеликих житлових будинків з менш ніж п'ятьма житловими одиницями, які були зведені до 1977 року – за умови, що не проводилася комплексна енергетична модернізація». Гайманн наголошує: «Він також необхідний для новобудов та комплексно модернізованих будівель. Також він доцільний при плануванні модернізації, оскільки надає важливу інформацію про слабкі місця будівлі».
Загалом gilt: сертифікат потреби можливий для будь-якої будівлі, а сертифікат споживання – ні.
Енергетичний сертифікат: обов'язок чи вибір?
Відповідно до Закону про енергоефективність будівель (GEG) Німеччини, власники, як правило, зобов'язані пред'являти енергетичний сертифікат при продажу або здачі в оренду своєї нерухомості.
Гайманн: «Винятки існують для невеликих житлових будівель площею до 50 квадратних метрів, будівель, що охороняються як пам'ятки архітектури, та при невеликих реконструкціях. У всіх інших випадках, залежно від типу та використання будівлі, потрібен або сертифікат споживання, або сертифікат потреби».
Обидва типи сертифікатів можуть видавати кваліфіковані енергетичні консультанти, архітектори, інженери та спеціалізовані компанії. Виготовлення зазвичай триває до трьох днів і коштує в середньому від 150 до 400 євро.
