Декількома словами
Хронічний діабет вимагає довічної самодисципліни та контролю, що створює постійний психологічний тиск, відомий як діабетичний дистрес, і значно підвищує ризик розвитку психічних розладів у пацієнтів.
Хронічне захворювання, як-от діабет, вимагає суворої дисципліни та постійної самодопомоги — цілодобово, протягом усього життя. Цей постійний тягар часто викликає питання: чи зможу я впоратися?
Взаємний вплив психічного здоров'я та діабету
Мільйони людей живуть із діабетом 2-го типу, постійно борючись зі своїм рівнем цукру в крові, оскільки їхня підшлункова залоза більше не виробляє достатньо інсуліну. Хоча хвороба тісно пов'язана з нашим способом життя (надмірна вага, відсутність фізичних вправ, нездорове харчування), багато хто не знає, що психіка впливає на діабет, і навпаки.
Експерти пояснюють, що психічні розлади, зокрема депресія, відіграють важливу роль у виникненні діабету 2-го типу. Депресія може спровокувати діабет через гормональні зміни: посилюється виділення кортизолу — гормону, який пригнічує дію інсуліну та перевантажує підшлункову залозу. Крім того, депресія часто призводить до малорухливого способу життя та нездорового харчування, що підвищує ризик діабету.
Постійний тиск самовідповідальності
Люди з діабетом щодня зайняті тим, щоб тримати хворобу під контролем. З одного боку, це дає шанс уникнути серйозних ускладнень завдяки власній поведінці. З іншого боку, це покладає на пацієнта повну відповідальність за результат. Нездатність добре керувати лікуванням загрожує гострими ускладненнями, такими як гіпо- чи гіперглікемія, а також серйозними вторинними захворюваннями.
Цей постійний тиск може призвести до вигорання або так званого діабетичного дистресу, який характеризується:
- Браком енергії та втомою.
- Відчуттям перевантаженості управлінням хворобою.
- Сильним страхом перед довгостроковими ускладненнями.
Ризик психічних розладів у людей з діабетом приблизно вдвічі вищий, ніж у загальній популяції, аж до суїцидальності. Статистика свідчить, що сотні людей з діабетом щорічно закінчують життя самогубством.
Велика роль страхів
Страх перед гіпоглікемією (критичним падінням рівня цукру) є постійним супутником пацієнтів, які вводять інсулін. Симптоми — від тремтіння та запаморочення до втрати свідомості — не лише погіршують повсякденне життя, але й можуть стати небезпечними для життя (наприклад, під час керування автомобілем).
Однак найбільшим психологічним тягарем є страх перед довгостроковими ускладненнями. Ураження очей, нирок, стоп, статевих органів, серця чи мозку може значно знизити якість і тривалість життя. Ці тривоги домінують у повсякденному житті пацієнтів із діабетом.
