Декількома словами
Згідно з новим дослідженням, діти, які пізніше починають ходити, можуть мати генетичну схильність до кращої успішності в школі, нижчого ризику СДУГ та меншого ІМТ. Дослідження проаналізувало генетичні дані понад 70 000 дітей і виявило спільні генетичні маркери.
Перші кроки дитини – це зворушливий і незабутній момент для всієї родини. Батьки пишаються, спостерігаючи, як їхній малюк незграбно, але наполегливо рухається уздовж стін, відкриваючи для себе світ самостійного пересування.
Однак перші кроки означають значно більше, ніж просто початок ходіння. Вони є одним з багатьох показників нормального розвитку. Якщо, наприклад, дитина не зробила самостійних кроків до 18 місяців, зазвичай рекомендують проконсультуватися з лікарем, щоб виключити можливі основні захворювання.
Нове дослідження, проведене вченими, виявило потенційний зв'язок між віком, у якому дитина починає ходити, та її майбутніми успіхами в навчанні, а також ризиком розвитку синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ).
Зв'язок із успіхом у навчанні та СДУГ на генетичному рівні
В межах цього дослідження вчені проаналізували генетичні дані понад 70 000 дітей, учасників різних європейських дослідницьких програм. Виявилося, що вік початку ходіння не є випадковим, а значною мірою визначається генетично.
Було ідентифіковано 11 генетичних маркерів, які пов'язані з термінами початку ходіння. Дивно, але деякі з цих маркерів виявилися тими самими, що асоціюються з когнітивними здібностями, вищим рівнем освіти в майбутньому, індексом маси тіла (ІМТ) та ризиком розвитку СДУГ.
Це свідчить про те, що якщо дитина починає ходити пізніше, вона може мати генетичну схильність до кращих результатів у школі, зниженого ризику СДУГ та меншого ІМТ. Дослідники наголошують, що ці зв'язки були виявлені саме на генетичному рівні.
Без приводу для хвилювань
Результати цього дослідження мають заспокоїти батьків, які можуть хвилюватися, якщо їхня дитина починає ходити пізніше за однолітків. Якщо дитина робить перші кроки в межах типового вікового вікна (приблизно від 8 до 18 місяців), це не лише не є приводом для хвилювання, але й може вказувати на певні генетичні передумови до майбутніх досягнень.
Важливе застереження: дослідження базувалося виключно на генетичних даних і не відстежувало довгостроковий розвиток дітей. Це дає підстави говорити про генетичну схильність, але не враховує вплив інших важливих факторів, таких як оточення, виховання та інші генетичні чинники, які також суттєво впливають на когнітивні функції, ІМТ та загальний розвиток.
