Декількома словами
Федеральний верховний суд Німеччини розглядає справу берлінського орендаря, який стягував зі своїх суборендарів більш ніж удвічі більшу плату, ніж сам сплачував за квартиру. Суд має визначити, чи може така "прибуткова суборенда" бути підставою для розірвання основного договору оренди та встановити правовий прецедент.
У Німеччині набирає обертів резонансна справа, яка може суттєво вплинути на правила суборенди житла. Федеральний верховний суд (BGH) наразі розглядає ситуацію з берлінським орендарем, який, як стверджується, брав з суборендарів понад удвічі більше, ніж платив сам за оренду.
Справа стосується Абдура-Рахмана Ель-Хадри з Берліна, який здавав свою двокімнатну квартиру в суборенду за 962 євро на місяць, тоді як його власна місячна орендна плата становила лише 460 євро. Це більш ніж удвічі перевищує суму, яку він сплачував своєму орендодавцю. Тепер BGH перевіряє, чи може така "прибуткова суборенда" бути підставою для дострокового розірвання основного договору оренди.
На слуханнях, що відбулися 24 вересня 2025 року, остаточного рішення ще не було. Однак BGH висловив сумніви щодо законності таких дій. Головуючий суддя Ральф Бюнгер у Карлсруе пояснив, що мета суборенди полягає в тому, щоб орендар міг утримувати квартиру, наприклад, під час перебування за кордоном, і отримати фінансове полегшення, а не отримувати значний прибуток від оренди.
Очікується, що рішення у цій важливій для житлового законодавства Німеччини справі буде ухвалено 28 січня 2026 року. Питання про те, чи дозволено та за яких умов отримувати фінансову вигоду від суборенди, залишається відкритим.
Справа потрапила до суду після того, як орендодавець пана Ель-Хадри подала позов про виселення. Причиною стало те, що орендар не отримав її дозволу на суборенду. Восьмий цивільний сенат у Карлсруе має на меті з'ясувати, чи можуть орендодавці розривати договори, якщо орендарі отримують прибуток від суборенди.
Німецька спілка орендарів попередила, що на тлі гострої житлової кризи така модель "прибуткової суборенди" "експлуатує скрутне становище" тих, хто шукає житло.
Сам Абдур-Рахман Ель-Хадра відкидає звинувачення, стверджуючи, що його метою не було "заробляти гроші". Він наголошує, що його квартира була "дуже добре обладнана" якісними, частково саморобними меблями, телевізором, звуковою системою, посудомийною та пральною машинами. Крім того, суборендарі могли користуватися двома велосипедами. Він також зазначив, що порівняно з іншими пропозиціями суборенди, його варіант був "одним з найдешевших".
Берлінський земельний суд раніше виніс рішення проти орендаря, постановивши, що надбавка за меблі не була адекватно обґрунтована. Згідно з чинними правилами, у цьому конкретному випадку максимальна дозволена сума не повинна була перевищувати 748 євро. Земельний суд вирішив, що орендодавець не зобов'язаний погоджуватися на суборенду, яка порушує ці норми.
Ель-Хадра закликає створити розумні правові рамки для надбавок за меблювання, оскільки, за даними Німецької спілки орендарів, наразі їх не існує. Також немає обов'язку, щоб плата за суборенду була нижчою за основну орендну плату.
