Декількома словами
Палеонтологи в Марокко виявили рештки стародавнього динозавра Spicomellus afer, тіло якого було вкрите надзвичайно довгими шипами. Це відкриття вважається одним з найдивніших в історії та ставить під сумнів існуючі теорії еволюції анкілозаврів.
ОДИН ІЗ НАЙДИВНІШИХ, КОЛИ-НЕБУДЬ ВИЯВЛЕНИХ. Невідомий раніше шипастий динозавр, названий Spicomellus afer, змушує вчених переглянути існуючі теорії еволюції броньованих ящерів. На відміну від пізніших анкілозаврів, які мали досить просту броню, Spicomellus був справжнім колючим гігантом.
У Марокко дослідники виявили скелет стародавньої істоти, чиє тіло було вкрите надзвичайно довгими шипами. Цей динозавр виглядає так, ніби він вистрибнув зі сторінок науково-фантастичної книги або з відеогри.
Як з'ясували палеонтологи, Spicomellus afer бродив по заплавах сучасної Північної Африки 165 мільйонів років тому і вважається найстарішим відомим представником групи броньованих динозаврів – анкілозаврів.
Його екстравагантна броня повністю перевертає попередні теорії про розвиток цих травоїдних динозаврів і дивує навіть досвідчених експертів. Професор Річард Батлер з Бірмінгемського університету заявив: "Це один з найдивніших динозаврів, які коли-небудь були виявлені."
Анкілозаври жили з середини юрського до пізнього крейдового періоду, поки майже всі динозаври не вимерли. Типові особливості: присадкуватість, повільність і важка броня. Батлер додав: "Вони, ймовірно, були дещо тугодумами, оскільки мали відносно невеликий мозок, але все ж були дуже успішними і існували близько 100 мільйонів років."
"ПАНК-РОКЕР" СВОГО ЧАСУ. У той час як пізніші анкілозаври мали досить прості панцири, Spicomellus був шипастим гігантом. Він був близько чотирьох метрів завдовжки, важив близько двох тонн і мав булавоподібну зброю на хвості. Це свідчить про те, що така форма захисту могла розвинутися приблизно на 30 мільйонів років раніше, ніж вважалося.
Вчені реконструювали вигляд Spicomellus на основі особливостей його скелета та збережених частин панцира, які складалися зі шкірних кісткових пластин.
Професор Сюзанна Мейдмент з Музею природничої історії пояснила, що шипи були безпосередньо зрощені з кісткою. "Ми не бачимо цього у жодної іншої тварини, ні у живих, ні у вимерлих", – зазначила Мейдмент.
Дослідники припускають, що ці помітні структури не тільки забезпечували захист, але й відігравали роль у демонстрації домінантного статусу або у процесі спарювання. Мейдмент вважає можливим, що вони стали використовуватися для оборони лише пізніше, в крейдовому періоді.
