Схоже, шимпанзе мають якості справжніх рок-зірок.

Дослідження свідчать, що в джунглях Африки дикі шимпанзе барабанять по деревах, і роблять це не просто так.

Іноді їхні удари звучать як цокання годинника, іноді між ними з'являються паузи. Вчені проаналізували понад 370 сесій барабанення диких шимпанзе, зібраних майже за 25 років. Виявилося, що ці звуки примати використовують для спілкування.

Два окремих дослідження підтверджують, що дикі шимпанзе не тільки ритмічно барабанять, але й що ці ритми різняться від популяції до популяції.

Це свідчить про те, що вони здатні вивчати та передавати ритмічні патерни – важливий натяк на те, що коріння людської музикальності може сягати глибоко в нашу спільну еволюційну історію з іншими приматами.

Шимпанзе живуть великими групами та спілкуються в основному за допомогою звуків, таких як відомий крик "Pant-hoot", чутний на великі відстані, а також жестів.

Раніше вже спостерігалося, що вони також барабанять по коріннях дерев, але було незрозуміло, чи є ці дії цілеспрямованою комунікацією.

Команда дослідників вивчила барабанні звички східних та західних шимпанзе.

Результати вражають: західні шимпанзе барабанять з дуже регулярними інтервалами, майже як годинниковий механізм. Їхні східні родичі, навпаки, чергують короткі та довгі паузи між ударами. Така ритмічна поведінка не випадкова, а специфічна для кожної групи.

Відрізняється й поєднання барабанного бою з криками та рухами тіла: західні шимпанзе починають барабанити вже під час наростання своїх криків, тоді як східні чекають кульмінації – пронизливого вереску.

Вчені припускають, що ці відмінності можуть бути пов'язані з соціальною структурою популяцій: східні групи, як правило, більші та більш конфліктні, тоді як західні живуть у менших, більш рівноправних спільнотах.

Водночас, інша група дослідників виявила ще один новий тип комунікації у шимпанзе. У Західній Африці, зокрема в Гвінеї-Бісау, були помічені шимпанзе, які кидають каміння у стовбури дерев.

На відміну від барабанення по корінню, перед киданням каміння тварини частіше видавали крики "Pant-hoots", але здійснювали менше рухів тілом. Дослідники зазначають, що це абсолютно новий тип сигналів.

Для вчених ці відкриття не просто цікаві, але й є важливим внеском у розуміння витоків людської музикальності та здатності до ритму.