Синдром Аспергера: "Хвороба творчих людей" чи особливість? Що відомо про цей стан та хто зі знаменитостей його мав

Синдром Аспергера, який іноді називають "хворобою творчих людей", знову привернув увагу громадськості після останніх новин про Грету Тунберг. Відома шведська кліматична активістка відкрито говорить про свій діагноз, що знову порушує питання про природу цього стану.

То що ж таке синдром Аспергера? Чи це справді хвороба? Чим він відрізняється від аутизму? І які відомі особистості, окрім Грети Тунберг, за чутками чи офіційно мали цей діагноз?

Що таке аутизм та синдром Аспергера?

Аутизм — це переважно спадковий розлад розвитку, що ускладнює людині взаємодію з іншими людьми та комунікацію. Люди з аутизмом часто мають виражені особливі інтереси та схильність до стереотипної поведінки.

Існують три основні форми:

• Ранній дитячий аутизм (синдром Каннера): проявляється у немовлят; вони не реагують на погляди, мова розвивається із затримкою або не розвивається взагалі.
• Синдром Аспергера: зазвичай проявляється після трьох років. Характеризується проблемами із соціальною взаємодією, сильним дотриманням рутини (стереотипами) та часто помітними моторними особливостями. При цьому інтелект у людей із синдромом Аспергера зазвичай нормальний або вищий за середній.
• Атиповий аутизм: схожий на ранній дитячий аутизм, але часто проявляється у легшій формі.

Синдром Аспергера – хвороба чи особливість?

Синдром Аспергера (СА) вперше описав у 1944 році віденський педіатр Ганс Аспергер. Він помітив у багатьох своїх молодих пацієнтів значні труднощі в соціальних взаємодіях, брак емпатії, нездатність заводити друзів та моторні порушення. Таких дітей він називав "аутистичними психопатами".

Чи є цей розлад розвитку, який іноді називають "хворобою творчих людей", саме хворобою – це питання викликає дискусії серед експертів. Однак, факт залишається фактом: люди із синдромом Аспергера страждають від виражених порушень комунікації та встановлення контактів, подібних до раннього дитячого аутизму. При цьому їхні інтелектуальні здібності можуть бути від нормальних до дуже високих.

Ознаки людей із синдромом Аспергера:

• Зазвичай мають нормальний або вищий за середній інтелект.
• Важко або зовсім не можуть співпереживати іншим людям.
• Не можуть інтуїтивно правильно тлумачити жести, міміку та інтонацію інших.
• Говорять монотонно і мають мало міміки, але часто дуже красномовні.
• Розвивають дуже специфічні або дивні інтереси, якими інтенсивно і довго займаються.
• Віддають перевагу регулярним, жорстким рутинам і звичкам.
• Часто мають проблеми з моторикою.

Наскільки поширений цей синдром?

Синдром Аспергера частіше зустрічається у чоловіків. За статистикою, хлопчики та чоловіки страждають від синдрому Аспергера у вісім разів частіше, ніж дівчатка та жінки.

За оцінками, від синдрому страждають близько 0,02-0,03% усіх дітей, що відповідає двом-трьом дітям на 10 000. Вважається, що у світі близько 0,5-2% людей страждають від цієї форми аутизму.

Які причини синдрому?

Значну роль відіграє генетична складова: синдром Аспергера частіше зустрічається у деяких сім'ях. Вчені припускають, що до 20 генів можуть бути задіяні у виникненні глибоких розладів розвитку.

Вважається, що крім генетики, існує ще кілька факторів, що сприяють розвитку синдрому Аспергера. Точні причини досі досліджуються.

Чому людям з Аспергером бракує емпатії?

Їм важко тлумачити міміку, жести чи інтонацію інших людей. Причина в тому, що активність у певних ділянках префронтальної кори головного мозку, які важливі для здатності до емпатії, у пацієнтів з Аспергером не надто виражена.

Коли проявляються симптоми?

Синдром Аспергера проявляється у дітей характерними симптомами, але їхня вираженість може сильно відрізнятися. Деякі люди майже непомітні і для сторонніх виглядають лише трохи дивакуватими, тоді як інші значно обмежені у повсякденному житті і згодом не можуть працювати.

У дуже маленьких дітей симптоми часто ще не помітні – лише затримка моторного розвитку може бути першою ознакою. Зазвичай перші симптоми проявляються у дітей після трьох років.

Однак, попри свій інтелект, багато дітей з Аспергером є не найкращими учнями, оскільки їхня увага порушена. Вони зайняті собою і, так би мовити, самі себе відволікають.

Крім того, багато хто здається інтровертним, позбавленим гумору та егоцентричним. Їм часто важко інтегруватися ще у школі. У дорослому віці симптоми Аспергера зберігаються, але часто менш виражені, ніж у дитинстві.

Як діагностують синдром Аспергера?

Симптоми зазвичай помічають, коли дитині потрібно соціалізуватися, наприклад, у дитячому садку чи школі. Історія розвитку дитини та спостереження за її поведінкою в різних ситуаціях є основою для встановлення діагнозу. Часто діагноз ставить дитячий та підлітковий психіатр, обстежуючи дитину за певними критеріями.

Чи піддається синдром Аспергера терапії?

Не кожна людина з діагнозом синдром Аспергера потребує терапії. Деякі цілком здатні працювати та соціально адаптуватися. Вони можуть здаватися трохи своєрідними, але не мають проблем з повсякденним життям.

Однак, якщо симптоми дуже виражені, рання терапія в дитячому віці є особливо важливою. Зазвичай це довготривала терапія. Синдром Аспергера невиліковний, але за допомогою комплексного підходу можна спробувати полегшити симптоми та краще інтегрувати дитину.

Чи можна запобігти синдрому Аспергера, якщо в сім'ї вже були випадки? Ні, але: виражений синдром Аспергера краще піддається лікуванню, чим раніше його діагностовано. Якщо ви помітили у своєї дитини ознаки Аспергера, не зволікайте з візитом до лікаря. Він зможе обговорити, чи потрібна терапія і в якій мірі.

Дорослі люди із синдромом Аспергера можуть запобігти можливим вторинним захворюванням, зокрема депресії, за допомогою терапії. Тому і для дорослих: якщо ви підозрюєте у себе синдром Аспергера, професійна допомога може допомогти компенсувати можливі дефіцити.

Відомі особистості, яким (нібито) приписують синдром Аспергера

• Альберт Ейнштейн: Фізику приписують наявність синдрому Аспергера. З дитинства він був одинаком і повністю занурювався у світ своїх книг.
• Вольфганг Амадей Моцарт: Деякі експерти припускають, що "чудо-дитина із Зальцбурга" також міг страждати від СА.
• Енді Воргол: Нескінченні повторення, ексцентричність, дивна однослівність – ці риси ікони поп-арту пов'язують із синдромом Аспергера.
• Володимир Путін: Внутрішній звіт Пентагону припускає, що російський президент може страждати від синдрому Аспергера. Як ознаки називали його часто незрозумілі рішення, контролюючий стиль керівництва та можливий неврологічний розлад розвитку в дитинстві. (Примітка: Це припущення, а не офіційний медичний діагноз).
• Білл Гейтс: Багато дослідників аутизму також приписують синдром Аспергера засновнику Microsoft.
• Грета Тунберг: Молода активістка відкрито говорить про діагностований у неї синдром Аспергера.
• Сер Ентоні Хопкінс: Оскароносний актор повідомив у 2017 році, що у нього діагностовано СА.
• Ден Ейкройд: Канадський актор ("Брати Блюз", "Мисливці за привидами") розповів у 2013 році про свій діагноз, поставлений у 1980-х.
• Девід Бірн: Музикант ніколи не отримував офіційного діагнозу, але говорив про симптоми, схожі на розлади аутистичного спектра.
• Кортні Лав: Американській співачці та актрисі синдром Аспергера був діагностований у віці дев'яти років.