Декількома словами
Теорія відносності Ейнштейна, що складається з СТВ та ЗТВ, революціонізувала фізику, описавши простір, час і гравітацію як взаємопов'язані явища. СТВ постулює постійність швидкості світла та еквівалентність маси та енергії (E=mc²), тоді як ЗТВ описує гравітацію як викривлення простору-часу масивними об'єктами.
Теорія відносності Альберта Ейнштейна — це фундаментальна теорія сучасної фізики, яка змінила наше розуміння простору, часу, гравітації та Всесвіту. Вона складається з двох основних частин: спеціальної теорії відносності (СТВ) та загальної теорії відносності (ЗТВ).Спеціальна теорія відносності (1905 р.) займається рухом за відсутності гравітації. Її два основні постулати: 1) закони фізики однакові для всіх інерційних систем відліку, і 2) швидкість світла у вакуумі однакова для всіх спостерігачів, незалежно від їхнього руху або руху джерела світла. Наслідки СТВ включають уповільнення часу (годинники рухомих об'єктів йдуть повільніше), скорочення довжини (об'єкти здаються коротшими у напрямку свого руху) та еквівалентність маси та енергії, виражену знаменитою формулою E=mc², де E — енергія, m — маса, а c — швидкість світла.Загальна теорія відносності (1915 р.) є розширенням СТВ, що включає гравітацію. ЗТВ описує гравітацію не як силу, а як викривлення простору-часу, викликане масою та енергією. Масивні об'єкти, такі як зірки та планети, викривляють простір-час навколо себе, і це викривлення визначає, як інші об'єкти рухаються. ЗТВ передбачає такі явища, як відхилення світла гравітаційними полями (гравітаційне лінзування), існування чорних дір та гравітаційних хвиль. Теорія була підтверджена численними спостереженнями та експериментами, включаючи вимірювання зсуву перигелію Меркурія та гравітаційне червоне зміщення.
