Декількома словами
Вчені виявили білки у скам'янілих рештках динозавра Telmatosaurus transsylvanicus, знайденого на території сучасної Румунії. Цей динозавр мав пухлину щелепи, і знахідка білків відкриває нові можливості для вивчення еволюції раку та розробки методів лікування на основі стародавніх адаптацій.
Рак супроводжує хребетних тварин мільйони років. Скам'янілості тепер вперше можуть надати підказки, як виникають пухлини і як ми можемо захистити себе.
Те, що динозаври також хворіли на рак, відомо вже кілька років. Тепер дослідники вперше виявили структури, схожі на еритроцити, у рештках ящера з раковою пухлиною. Ця знахідка може надати важливі дані для розуміння виникнення та лікування раку.
У своєму дослідженні вчені з Великої Британії та Румунії вивчали скам'янілі рештки Telmatosaurus transsylvanicus. Цей болотний ящір, розміром приблизно з корову, мешкав на території сучасної Румунії 66–70 мільйонів років тому.
У пухлині щелепи динозавра були знайдені структури, що нагадують червоні кров'яні тільця. Це відкриття вказує на те, що скам'янілості можуть частіше містити невеликі м'які тканини, ніж вважалося раніше. Чому це важливо?
«На відміну від чистих скелетних структур, м'які тканини містять білки, які надають інформацію, що може розкрити біологічні механізми хвороби», — говорить автор дослідження Джастін Стеббінг з Університету Англія Раскін у Великій Британії. — «Білки, особливо ті, що зустрічаються в кістках, більш стабільні, ніж ДНК, і менш схильні до розкладу та забруднення. Це робить їх ідеальними для дослідження стародавніх захворювань, включаючи рак».
Оскільки динозаври населяли Землю протягом мільйонів років, їхні білки можуть надати підказки про те, як рак змінювався за цей час і як види, що постраждали, можливо, адаптувалися. Сьогодні відомо, що інші великі тварини, такі як кити чи слони, виробили способи захисту від раку. Можливо, так було і у динозаврів.
Якщо в білках динозаврів будуть знайдені ознаки пухлинних шляхів, відомих і сьогодні, це дозволить ідентифікувати еволюційно перевірені стратегії проти раку та використати їх для сучасної терапії.
«Динозаври, як довгоживучі, великі організми, ідеально підходять для вивчення того, як вони справлялися зі своєю сприйнятливістю та стійкістю до раку протягом мільйонів років», — зазначає Стеббінг. На його думку, надзвичайно важливо довгостроково зберігати скам'янілості, щоб майбутні дослідники також мали доступ до зразків.
