
Декількома словами
Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) заявила про намір домагатися заборони правої партії АдН. Однак критики вважають, що СДПН невірно визначає причини зростання популярності АдН, ігноруючи роль міграції та демонструючи відірваність від реальних запитів виборців.
На своєму нещодавньому партійному з'їзді Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) ухвалила рішення ініціювати процедуру заборони правої партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН). Цю ідею підтримують також інші політичні сили, зокрема Ліва партія та "Зелені".
Питання можливої заборони партії, яку Федеральна служба захисту конституції Німеччини визначила як "завідомо правоекстремістську", є справою експертів, юристів та судів, а не інших політичних партій. Однак, за словами деяких коментаторів, сам факт того, що СДПН, яка переживає історично низькі рейтинги (близько 16%), виступає з такою ініціативою на тлі зростання популярності АдН (до 24%), виглядає як прояв безпорадності.
Та набагато абсурднішим є не саме рішення про заборону, а те, як у СДПН пояснюють причини зростання популярності АдН. А точніше – як вони НЕ пояснюють.
Згідно з текстом резолюції з'їзду СДПН, яка мала б пояснити причини посилення праворадикальної партії, зокрема, зазначено:
«Занадто багато людей відчувають, що їхня життєва ситуація не бачиться, що їхній голос не чується, і що вони занадто мало самостійно визначають своє життя. Занадто багато людей ставлять під сумнів справедливість розподілу доходів, статків та можливостей в освіті та участі у житті суспільства в Німеччині».
Саме тут криється головна проблема! Теза СДПН про те, що зростання АдН пов'язане виключно з питаннями освіти, зарплат, податків та загальної справедливості, виглядає "ексклюзивною" і відірваною від реальності. Аналіз цих кількох речень свідчить про те, що СДПН, коли йдеться про власні помилки, повністю ігнорує очевидне. Відповідь на питання "Чому люди обирають і підтримують АдН?" може бути описана лише як "заперечення реальності".
Хочеться крикнути: Головна тема, яка вивела АдН на успішну траєкторію, перетворивши її з партії євроскептичних професорів на масовий рух, – це МІГРАЦІЯ!!!
Те, що СДПН досі не зрозуміла, що думають її колишні виборці про міграцію, інтеграцію та інші пов'язані питання, навіть через десять років після початку міграційної кризи 2015 року, викликає подив. Схоже, що колишня "народна партія", перебуваючи у своєму "16-відсотковому маренні", просто не може уявити собі, що понад 700 000 її виборців перейшли до АдН, а ще понад 1,7 мільйона – до блоку ХДС/ХСС, тому що саме СДПН не мала відповідей на їхні питання.
Та що робити партійному керівництву, яке уникає усвідомлення того, що зниження їхньої популярності пов'язане з їхнім власним порядком денним? Вони генерують відповіді на питання, які, як і сама "добра стара тітонька СДПН", ставлять собі лише меншини. Ця СДПН – щось на кшталт факсу для народу.