Декількома словами
Німецький коментар критикує рівень підтримки України з боку Німеччини та Європи, називаючи його недостатнім. Автор вважає, що Німеччина стоїть перед вибором: надати Україні рішучу підтримку для перемоги або фактично капітулювати перед Росією. Зазначається, що Німеччина витрачає лише 0,2% ВВП на допомогу Україні.
Масовані російські атаки безпілотниками та ракетами на Київ, як і наступ російських військ на сході, півдні та півночі України, ставлять під сумнів ефективність поточної політики Німеччини та Європи щодо підтримки України. У коментарі, опублікованому в німецькій пресі, зазначається, що, на думку автора, Москва не приховує своєї мети повністю підкорити чи знищити Україну.
Водночас, як стверджує автор, військова відповідь Заходу на ці дії, особливо після зменшення підтримки з боку США, може викликати лише сміх у Кремлі. На думку коментатора, поки Росія повністю мобілізує свою економіку і суспільство на потреби війни, новий німецький уряд, як він вважає, наївно вірить, що російську агресію можна "стримати трохи підтримки тут і кількома мільйонами більше для України там".
Гірка правда, згідно з позицією, викладеною у коментарі, полягає в тому, що нинішній рівень підтримки з боку Німеччини та Європи не припинить війну, а лише продовжить її, з усіма жахливими наслідками для українського цивільного населення, які ми спостерігаємо.
Саме тому, на думку автора, політики, як-от Фрідріх Мерц, голова ХДС, стоять перед простим вибором: нарешті надати Україні можливості успішно відбивати російську агресію або "капітулювати" перед кремлівським диктатором і погодитися з "імперськими вимогами Росії" щодо більшої влади та території.
Вибір, який, на думку автора, мав би бути легким. Німеччина цього року витрачає лише мізерні 0,2% свого валового внутрішнього продукту на оборону України. Якщо б ця цифра становила всього 1%, це дозволило б повністю компенсувати випадіння підтримки з боку США. І якщо б інші країни Європи наслідували цей приклад, "у Росії не було б жодного шансу, і терор скоро б закінчився", вважає коментатор.
Таким чином, виникає питання, чому політичні слова та військові дії щодо України настільки відрізняються. По суті, як підсумовує автор, ми стоїмо перед простим вибором: боротися чи капітулювати.
