Декількома словами
Призначений генеральний секретар СДПН Тім Клюссендорф пояснив падіння популярності партії серед робітників втратою добробуту та відсутністю адекватних пропозицій. Він запропонував реформувати соцдержаву, підвищивши межі нарахування внесків, висловився щодо оборонної політики та критики щодо Росії, а також категорично відкинув можливість повернення обов'язкової військової повинності в Німеччині, пропонуючи оплачувану громадську службу.
Тім Клюссендорф (33 роки) готується обійняти посаду генерального секретаря Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН). Його офіційне обрання очікується на найближчому партійному з'їзді. Перед Клюссендорфом стоїть амбітне завдання – вивести СДПН із кризи, адже підтримка партії, за даними опитувань, зараз становить лише 16%.
Клюссендорф походить із родини сантехніка, але, на відміну від попередніх поколінь, здобув не ремісничу, а вищу економічну освіту. Він є депутатом Бундестагу з 2021 року і двічі перемагав у своєму виборчому окрузі в Любеку.
Відповідаючи на запитання, чому робітничий клас у Німеччині віддаляється від СДПН, Клюссендорф зазначив: "Я бачу розвиток останніх 10-20 років: багато людей зазнали реальних втрат добробуту. Вони дивляться на свій рахунок і бачать, як усі кошти йдуть вже на початку місяця. Тоді виникає питання, як їхнє життя взагалі може покращитися. Ми не пропонували політичних рішень, які б відповідали на ці проблеми та допомагали залучити цих людей".
Щодо майбутнього соціальної держави, Клюссендорф наголосив, що не можна продовжувати курс, за якого відсутність фундаментальних реформ компенсується лише підвищенням внесків на соціальне страхування. За його словами, це призвело до постійного зростання фінансового навантаження на громадян.
Замість прямого підвищення внесків на медичне страхування, пенсійне забезпечення тощо, він пропонує шукати інші джерела фінансування. Клюссендорф вважає, що необхідно, перш за все, говорити про дохідну частину. Він бачить значний потенціал у підвищенні так званих "меж нарахування внесків" (суми доходу, з якої сплачуються максимальні соціальні внески), особливо в системі медичного страхування.
"Я бачу це на прикладі власної зарплати (11 227 євро як депутата). Я сплачую максимальний внесок і був би в змозі платити більше", – заявив він. Хоча Клюссендорф не назвав конкретних цифр, він вказав, що орієнтація на межу нарахування внесків у пенсійній системі (яка вища, ніж у медичному страхуванні) могла б стати напрямком, не створюючи при цьому проблеми великої несправедливості.
Одним із найбільш дискусійних питань на майбутньому партійному з'їзді Клюссендорф вважає зовнішню та оборонну політику. Він згадав документ, підготовлений колишнім головою фракції Рольфом Мютценіхом та зовнішньополітичним експертом Ральфом Штегнером, де містяться заклики до переговорів з Росією та критика збільшення оборонних витрат.
Клюссендорф назвав "неправильною" частину документа щодо історичного обґрунтування причин нападу Росії на Україну. Водночас, він вважає "легітимною" ідею, що протягом останніх двох-трьох років багато говорилося про озброєння та постачання зброї і, можливо, недостатньо – про дипломатію, і що цю тему варто поставити в центр дебатів.
На тлі обговорень необхідності збільшення чисельності Бундесверу на 60 000 військовослужбовців, що ймовірно буде вирішено на майбутньому саміті, Клюссендорф виступив проти повернення обов'язкової військової повинності. "Я б відкинув її", – сказав він, згадавши, що сам належить до того року призову, коли її скасували, і навіть писав заяву про відмову від служби, оскільки не міг уявити себе зі зброєю. Він додав, що не впевнений, чи змінив би своє рішення зараз.
На випадок, якщо система добровільного набору не спрацює, Клюссендорф вважає, що потрібно дати їй час (близько чотирьох років поточної каденції парламенту) для впровадження та оцінки результатів. Він критично оцінив шведську модель вибіркового призову, вважаючи її несправедливою через селекцію та недостатньою щодо принципу самовизначення.
Як альтернативу загальній військовій службі він висловив симпатію до ідеї річної "служби", яка б охоплювала не лише Бундесвер, а й численні соціальні установи (подібно до колишньої альтернативної цивільної служби). Однак така система потребує значно кращого фінансування, щоб молоді люди могли покривати щонайменше витрати на житло, а не залежати від 300 євро "кишенькових грошей".
