Декількома словами
Німеччина розглядає посилення політики притулку, плануючи використовувати Статтю 72 Договору ЄС та Параграф 18 Закону про притулок для відмови шукачам притулку на кордоні. Це обговорюється як потенційний зсув у міграційній політиці країни.
На тлі обговорень майбутньої міграційної політики Німеччини, зокрема потенційних змін, що можуть бути реалізовані при новому уряді, активно дискутується можливість застосування Статті 72 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) та Параграфа 18 німецького Закону про притулок (AsylG) для посилення прикордонного контролю та відмови у в'їзді шукачам притулку.
Спочатку з'явилася інформація про можливе оголошення «національної надзвичайної ситуації» у зв'язку з міграційною кризою, що нібито мало б ґрунтуватися на Статті 72 ДФЄС. Хоча це формулювання було спростовано урядом, використання згаданих правових норм все ж розглядається як основа для нової, більш жорсткої прикордонної політики.
Речник уряду, коментуючи ситуацію, наголосив, що жодної «національної надзвичайної ситуації» не оголошується, але при цьому підтвердив плани щодо використання наявних юридичних інструментів для регулювання міграційних потоків.
Що регулює Стаття 72 ДФЄС?
Стаття 72 Договору про функціонування Європейського Союзу дозволяє державам-членам тимчасово відступати від застосування законодавства ЄС «для підтримання громадського порядку та захисту внутрішньої безпеки». Хоча з юридичної точки зору це не є оголошенням надзвичайного стану в класичному розумінні, цей пункт можна розглядати як «аварійний вихід», що надає право на застосування певних виняткових заходів.
І як з цим пов'язаний Параграф 18 Закону про притулок?
Параграф 18, а точніше § 18 Абз. 2 № 1 Закону про притулок, є ключовим інструментом для практичної реалізації пропонованої нової прикордонної політики. Він дозволяє відмовляти у в'їзді особам безпосередньо на кордоні, якщо вони прибувають із «безпечної третьої держави», такої як Австрія або Польща. Це правило здається простим, але на практиці воно не застосовувалося в Німеччині протягом багатьох років.
Наприклад, у 2015 році, попри існування цього параграфа, було ухвалено політичне рішення пропускати всіх шукачів притулку, що викликало серйозні дискусії та критику. Однак зараз передбачається, що це попереднє розпорядження буде скасовано. Таким чином, Параграф 18 знову стане чинним без необхідності внесення змін до самого закону.
Міністр внутрішніх справ, говорячи про плани, зазначив, що § 18 використовуватиметься в поєднанні з двосторонніми угодами та в контексті Статті 72 ДФЄС. Він також висловив думку, що Дублінське положення, яке зазвичай визначає країну першого в'їзду відповідальною за розгляд клопотання про притулок, фактично ігноруватиметься, оскільки, за його словами, воно є «дисфункціональним» через недотримання його багатьма країнами ЄС.
Таким чином, плановані зміни в Німеччині спрямовані на створення більш суворого режиму на кордонах, спираючись на чинні правові норми як німецького, так і європейського законодавства, але інтерпретуючи їх у новому ключі.
