Декількома словами
Ангела Меркель звинуватила Польщу та країни Балтії у блокуванні її ініціативи щодо прямих переговорів з Путіним у 2021 році, що, за її словами, призвело до ескалації. Вона також стверджує, що пандемія коронавірусу стала «головною причиною» війни, оскільки завадила особистим зустрічам. Українська сторона критикує її заяви, наголошуючи на продовженні агресії РФ під час дії Мінських угод.
Колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель зробила низку суперечливих заяв, які викликали обурення, фактично поклавши часткову відповідальність за розрив дипломатичних відносин між ЄС та Росією, а отже, й за повномасштабну війну проти України, на Польщу та країни Балтії.
В інтерв'ю угорському онлайн-виданню Меркель розповіла про Мінські угоди, які вона допомагала укласти у 2015 році. Вона стверджує, що ці домовленості нібито забезпечили «заспокоєння» у період з 2015 по 2021 рік і дали Україні можливість «накопичити сили» та «стати іншою країною».
Меркель заявила, що вже у червні 2021 року відчула, що Мінські угоди «більше не сприймаються серйозно», і тому вона прагнула створити новий формат для прямих переговорів Європейського Союзу з Володимиром Путіним.
«Деякі країни це не підтримали. Це були насамперед Балтійські держави, але Польща також була проти», — поскаржилася екс-канцлерка. Вона вважає, що ці чотири країни «боялися», що ЄС не матиме «спільної політики щодо Росії».
Власне трактування передвоєнної історії від Меркель виглядає так: «У будь-якому разі, це не відбулося. Потім я пішла з посади, і тоді почалася агресія Путіна».
Ці заяви ігнорують той факт, що в період дії Мінських угод, які Меркель називає «заспокоєнням», було вбито або поранено понад 5000 українських військових. Агресія Путіна не припинялася після 2015 року і вже навесні 2021 року, ще до її відставки, активно готувалося повномасштабне вторгнення шляхом масованого перекидання військ.
Крім того, колишня канцлерка знову висунула сумнівну теорію про те, що пандемія коронавірусу нібито стала «головною причиною» російської агресії. Вона пояснила це тим, що через «страх Путіна перед пандемією COVID-19» не відбувалися особисті зустрічі. На її думку, відсутність можливості обмінятися думками «віч-на-віч» не дозволила знайти нові компроміси, а відеоконференцій було недостатньо для запобігання радикалізації Росії.
