Декількома словами
Прем'єр-міністр Баварії Маркус Зьодер запропонував знизити розмір соціальної допомоги для українських біженців у Німеччині, що викликало хвилю критики. Експерти заявляють, що ця ініціатива є популістською, несправедливою та не відповідає чинному законодавству, не вирішуючи головних проблем соціальної системи країни.
Прем'єр-міністр Баварії Маркус Зьодер (ХСС, 58 років) пропонує суттєво зменшити соціальні виплати (Bürgergeld) для українських біженців, які вже отримали визнаний статус. Замість нинішніх 563 євро на місяць, їм пропонується надавати допомогу відповідно до Закону про виплати шукачам притулку, що становитиме 441 євро.
Головний аргумент Зьодера полягає в тому, що соціальні виплати для осіб, які шукають захисту від війни, є занадто дорогими для німецьких платників податків.
Однак ця пропозиція викликала гостру критику. По-перше, ініціативу Зьодера вважають юридично малореальною. У Німеччині люди мають право покладатися на вже надані державою обіцянки, включно з соціальними виплатами. Таким чином, цей крок названо популістичним і відверто несправедливим.
По-друге, виникає питання про дискримінацію: чому зменшення допомоги має стосуватися лише українців, тоді як інші визнані біженці з Сирії, Афганістану, Еритреї та інших країн продовжують отримувати Bürgergeld? Це рішення, на думку критиків, є свавіллям, яке навряд чи узгоджується з принципами німецької правової держави.
По-третє, навіть якби українські біженці від початку не отримували Bürgergeld, на цей час майже всі вони вже кваліфікувалися б для його отримання. Маючи дозвіл на проживання, вони за законом мають право на цю соціальну допомогу.
Визнається, що надання українським воєнним біженцям Bürgergeld із першого дня їхнього прибуття, на відміну від інших мігрантів, було помилкою в ретроспективі, яка також мала популістичний і довільний характер, і налаштувала багатьох місцевих жителів проти українців.
Проте, нинішня пропозиція Зьодера, як стверджується, обходить суть проблеми. Всупереч його заявам про те, що «жодна країна світу» не надає українцям стільки соціальної допомоги, як Німеччина, дані свідчать про інше. У Швеції самотні шукачі притулку з України отримують 818 євро на місяць, а в Данії — 873 євро.
Водночас частка працюючих українців у цих двох країнах значно вища, ніж у Німеччині (Швеція — 66%, Данія — 58%, Німеччина — 33%). Це вказує на те, що не розмір соціальних виплат є вирішальним для мотивації біженців (і німецьких громадян) до пошуку роботи, а відсутність стимулів для переходу від соціальної залежності до самозабезпечення.
Соціальна система Німеччини страждає від нестачі стимулів до працевлаштування та відсутності санкцій для тих, хто добровільно не хоче її залишати. Непропорційно велика кількість українських отримувачів Bürgergeld — це симптом цієї системної проблеми, а не її причина.
Замість того, щоб ініціювати сміливі реформи, які привели б німецьку соціальну систему у відповідність до вимог сучасної соціальної держави, Зьодер висловлює своє незадоволення (занадто) високими витратами саме на українцях, які постраждали від війни і найменше в цьому винні. «Наша соціальна система дорога, цей популізм — дешевий», – підсумовують критики.
Примітка: Зазначені суми включають державну субсидію на оренду житла, яка в Данії та Швеції є частиною соціальної допомоги. У Німеччині витрати на проживання та опалення для отримувачів Bürgergeld також покриваються, якщо вони вважаються обґрунтованими.
