Декількома словами
Велика Британія переживає хвилю масових протестів проти міграційної політики, які очолює колишній футбольний хуліган Томмі Робінсон. Сотні тисяч британців вийшли на вулиці Лондона, висловлюючи невдоволення урядом та його підходом до імміграції, що призвело до розмов про «Веймарські умови» в країні. Робінсон, який закликає до «культурної революції» та депортації мусульман, які підтримують шаріат, заручився підтримкою деяких європейських правих політиків та навіть Ілона Маска.
Лондон – Масштабні протести проти міграційної політики уряду набирають обертів у Великій Британії під керівництвом суперечливого активіста Томмі Робінсона. Цей 42-річний чоловік, відомий своїм минулим футбольним хуліганом та численними тюремними ув'язненнями, мобілізував сотні тисяч британців на демонстрації в центрі Лондона.
Робінсон, справжнє ім'я якого Стівен Якслі, не відповідає образу традиційного британського джентльмена. Раніше він брав участь у бійках футбольних фанатів і п'ять разів сидів у в'язниці. Він відкрито називає прем'єр-міністра Кейра Стармера «покидьком», а в пресі його довго характеризували як фігуру між ультраправим агресором і «ворогом держави». Проте його марш минулими вихідними став найчіткішим сигналом масового невдоволення британського населення поточним курсом уряду щодо міграції.
Політична еліта Великої Британії, яка традиційно формувалася з випускників престижних університетів, тривалий час недооцінювала Робінсона, чия політична кар'єра почалася серед футбольних фанатів робітничого містечка. Але часи змінилися. Робінсон стверджує, що британський народ знаходиться «на точці кипіння», а критики звинувачують його у розпалюванні антиміграційних настроїв. Характерно, що навіть ліві міністри тепер визнають: Робінсон зачіпає нерв суспільства.
У британських політичних колах почали говорити про «Веймарські умови», порівнюючи нинішню ситуацію з нестабільністю в Німеччині між світовими війнами. Це підкреслює глибину кризи, коли колишній хуліган стає голосом широких мас.
Робінсон, відзначаючись прямотою, заперечує офіційні дані про кількість учасників протестів, заявляючи, що, судячи зі зйомок з дронів, на вулицях були «мільйони». Він називає минулу демонстрацію «найбільшою в історії Великої Британії» та «демонстрацією сили британського народу, посланням істеблішменту». Під час акцій протесту, за деякими даними, постраждали співробітники поліції.
Його послання багато в чому перегукується з риторикою правих активістів по всій Європі та в США: ідентичність, національна гордість, критика «еліт», голос «мовчазної більшості» і, перш за все, міграційна політика.
Іронія полягає в тому, що саме консерватори, які обіцяли повернути контроль над кордонами після Brexit, спровокували найбільшу хвилю імміграції в історії країни. За останні чотири роки населення Британії збільшилося на чотири відсотки за рахунок мігрантів – явище, яке експерти називають безпрецедентним «демографічним вибухом». Консерватори втратили довіру в цьому питанні після історичних поразок, а Лейбористська партія намагається посилити міграційну політику, побоюючись зростання впливу правих.
Робінсон бачить корінь проблеми не стільки в міграції загалом, скільки в ісламській міграції. Він стверджує, що іслам – це ідеологія, яка прагне підкорити вільний Захід, і попереджає про можливий громадянський конфлікт. Він наводить суперечливі статистичні дані та приклади злочинів, які, на його думку, вчиняють мігранти-мусульмани, одночасно засуджуючи тих, хто звинувачує всіх мігрантів без розбору. У цьому контексті він відзначає, що «немає проблем з українцями: чи ґвалтують вони, чи вбивають, чи підривають щось?» Робінсон навіть закликає до депортації мусульман, які підтримують шаріатський режим, включно з громадянами Великої Британії, що робить його позицію більш радикальною, ніж у багатьох крайніх правих партій.
Робінсон активно шукає союзників. У нього є друзі в Німеччині, і він відвідував мітинги Pegida. Один з його німецьких соратників – депутат від АдН Петр Бистронь, який виступав на лондонській демонстрації. Робінсон висловлює надію на виступ лідерки АдН Аліси Вайдель на наступній акції, бачачи в ній «наступного канцлера Німеччини».
Підтримку Томмі Робінсону, а також Алісі Вайдель, надає американський мільярдер Ілон Маск, власник платформи X. Маск, за його словами, вважає їх «рятівниками своїх країн» і навіть підключався по відеозв'язку до лондонської демонстрації.
Робінсон, хоч і стомлений після напруженого тижня, сповнений ентузіазму. Він прогнозує політичні потрясіння протягом року-двох і говорить про «культурну революцію» не тільки у Великій Британії, але й у Німеччині. Його мета – активізувати громадян, які не беруть участі у виборах, вважаючи, що саме вони можуть стати «рішенням цього хаосу».
Політичний застій у міграційному питанні лише посилив вплив Робінсона. Британські політики недооцінили його, і тепер, вперше, відчувають страх перед цим колишнім футбольним хуліганом, який перетворився на ключову фігуру антиміграційного руху.
