Декількома словами
На з'їзді СДПН Німеччини обрано співголів Бербель Бас (95%) та Ларса Клінгбайля (65%). Партія підтвердила курс на посилення соціальної політики, що викликає критику щодо її реалістичності та здатності повернути виборців.
Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) провела партійний з'їзд на вихідних, намагаючись відволіктися від непростої політичної реальності, позначеної історично низькими результатами на виборах та в опитуваннях. Партія, яка відчуває тиск через падіння підтримки, звернулася до своїх давніх ідей «соціалізму Робін Гуда»: забрати у багатих і віддати збіднілим робітникам.
Яскравим прикладом внутрішнього стану партії стало обрання співголів. Бербель Бас, спікер Бундестагу, була переобрана на посаду з приголомшливою підтримкою 95% делегатів. Водночас Ларс Клінгбайль отримав лише 65%, що було сприйнято як суворе застереження. У коаліційному уряді він займає посаду віцеканцлера, вищу за міністра праці та соціальних питань, але у партії ситуація тепер протилежна. Делегати, по суті, «коронували» Бас, тоді як для Клінгбайля це, скоріше, «терновий вінець».
Промови Бербель Бас, які викликали ентузіазм у делегатів, мають значення і поза межами СДПН. Серед ключових меседжів:
- «Соціального геноциду зі мною не буде».
- «Уявна дискусія про нібито лінивих німців».
- «Наша проблема — зростаюча різниця між багатими та бідними. Цим треба зайнятися».
Така риторика, яка нагадує тези лівих партій, викликала порівняння з діячами на кшталт Гайді Райхіннек із партії «Ліві». Проте критики зазначають, що реформа допомоги з безробіття (Bürgergeld) стосується не лише «соціального геноциду», а й того, що витрати на цю систему зростають, зокрема, через можливості для зловживань. Твердження, що німці в середньому працюють менше, ніж громадяни багатьох інших індустріально розвинених країн, є статистичним фактом. А справжньою проблемою, якою має зайнятися міністр Бас, є реформа пенсійної системи, де ідеї «Робін Гуда» не допоможуть.
Також викликає сумніви пропозиція генерального секретаря СДПН Тіма Клюссендорфа оздоровити фінанси державних медичних страхових компаній за рахунок людей з високими доходами. Розрахунки показують, що це призведе до значного збільшення навантаження, зокрема на кваліфікованих працівників металургійної галузі.
Коли СДПН зрозуміє, що виборці, яким близька «романтика перерозподілу», вже давно знайшли свою політичну домівку серед «Лівих»? І як партія збирається повернути численних виборців, яких вона втратила на користь правопопулістської «Альтернативи для Німеччини» (АдН)?
Якщо СДПН дійсно прагне знову стати «народною партією», вона має визнати, що більшість громадян займають правоцентристські позиції і не бажають лівої політики. Історичний приклад Годесберзької програми 1959 року, коли СДПН адаптувалася до реалій Федеративної Республіки і відійшла від ролі суто соціалістичної робітничої партії, показав шлях до зростання. Історія не повторюється буквально, але з неї можна вчитися.
Експерти також застерігають від шляху, обраного СДПН на цьому з'їзді, з іншої причини: спроба грати роль опозиції, перебуваючи в уряді, вже мала негативні наслідки для Вільної демократичної партії (ВДП) за останні три роки у коаліції «Світлофор». Лідер ВДП Крістіан Лінднер міг би багато про це розповісти.
