Серія «Герта 10 років тому» повертає до життя історичні статті. Читайте сьогодні про те, що хвилювало «Герту» у 2015 році. Цей текст під заголовком «Асистент Герти: “Ношу в собі ген Porsche”» з'явився 27 березня 2015 року.

Він – людина, яка на сім днів замінила Пала Дардаї (39). Оскільки головний тренер також тренує збірну Угорщини, його асистент Райнер Відмаєр (47) керує справами в «Герті».

Але який культовий швабський асистент тренера у приватному житті? Ось відповіді.

Ваша пресконференція як головного тренера в грудні 2011 року стала легендарною через ваш чудовий швабський діалект. Як часто ви її переглядали?

Відмаєр: «Один раз. Але мене часто про це запитували. Багатьом це здалося смішним, але це я, автентичний».

Що для вас означає батьківщина?

Відмаєр: «Є батьківщина і туга за нею. Вдома я почуваюся добре. Але моя професія не завжди дозволяє працювати на місці. У 2006 році я вирішив поїхати до Цюриха, щоб зробити наступний крок. Але моє серце завжди було також у Штутгарті, звідки я родом. Тепер я на 100 відсотків у Берліні. Я горю своїм завданням – зберегти «Герту» в лізі. Але коли я сиджу в літаку до Штутгарта, я радію і насолоджуюся цим».

Як менталітет вашої батьківщини вплинув на вас?

Відмаєр: «У нас кажуть: “Працюй, працюй, будуй будиночок”. Такі там люди. У Daimler та Porsche тяжко працюють, щоб залишатися конкурентоспроможними. Це я ношу в собі. Також від моїх батьків. Звідси моє честолюбство – робити все якнайкраще».

Якими трьома словами ви б себе описали?

Відмаєр: «Честолюбний, цілеспрямований, спраглий до успіху».

Вам важко відволікатися?

Відмаєр: «Так, абсолютно. Найкраще це вдається під час бігу. Тут я дуже забобонний. Якщо я пробіг певну дистанцію, і ми потім виграли, я мушу пробігти її знову».

Коли ви не думаєте про футбол?

Відмаєр: «Рідко. Зі своєю родиною. Тоді є й інші теми».

Але ваші сини також грають у футбол…

Відмаєр: «Я також допомагав тренувати в TSV Eltingen. У команді U19, де грає мій старший син, і у молодшого, коли вони ще не мали жодного очка. Діти спочатку навіть не зрозуміли, коли я поїхав у лютому. Моя дружина сказала, що Райнер у Берліні. У суботу всі дивувалися, що я раптом сидів на лавці «Герти» в Майнці».

Ваші хобі?

Відмаєр: «Я люблю їздити на велосипеді. Гольф – не моє. Мені це занадто довго. Коли щось трапляється, а телефон вимкнений. Це для мене занадто ризиковано».

Ваші слабкості?

Відмаєр: «Шоколад, гарний шматок торта і кава».

Пиво чи вино?

Відмаєр: «Пиво, але безалкогольне. Я вже два роки не вживаю алкоголь. З безалкогольним пшеничним пивом різниці не помічаєш, і наступного дня не втомлюєшся».

Коли ви підвищуєте голос?

Відмаєр: «Коли хтось бреше! Тоді я легко можу обійтися без такої людини».

Чи можете ви обійтися без мобільного телефону?

Відмаєр: «Я телефоную не більше за інших. Але часто перевіряю футбольні додатки, що там нового».

Що ви думаєте про соціальні мережі?

Відмаєр: «Twitter і Facebook мені не потрібні. У цьому я старомодний. Раніше обходилися й без них».

Ви добряче змусили професіоналів задихатися цього тижня. До речі, вам подобається Хелене Фішер?

Відмаєр: «Так, шлягери загалом, наприклад, Хелене Фішер чи Андреа Берг. Для мене це розслаблення. Можливо, багато хто скаже: “У нього щось не так з головою!” Але я цього не приховую. Мої діти часто хочуть слухати свою музику в машині. Але коли я за кермом, я вирішую, що гратиме».

До речі. Якою була ваша перша машина?

Відмаєр: «VW Jetta, який я купив з першої зарплати. Автомобілі важливі, приносять задоволення, але це не повинно бути надто важливим. Мені не потрібно три штуки».

Куди ви любите подорожувати?

Відмаєр: «У гори, кататися на лижах. Ми зазвичай їздимо в Монтафон. Для Швейцарії у мене, як у шваба, грошей немає…» (сміється)

На що ви охоче витрачаєте гроші?

Відмаєр: «Якщо я в чомусь переконаний. У будь-якій сфері. Тоді це того варте».

Що б ви взяли з собою на безлюдний острів?

Відмаєр: «Свою родину, нашого собаку. І, можливо, ще м'яч».

Чому як професіонал ви зіграли лише 19 матчів у Другій Бундеслізі?

Відмаєр: «Я ніколи не здавався, знав, що колись досягну цього, навіть якщо мені тоді вже був 31 рік. Натомість час в Ульмі був надзвичайним. Це впливає на мене досі. Там усе було заради команди. Кожен ішов за кожного крізь вогонь і далі. Це також моя мета в «Герті».

Як ви потрапили у тренерський бізнес?

Відмаєр: «Фелікс Магат відкрив мені двері у 2001 році. Він був дуже категоричним, запитав, чи можу я почати з наступного місяця. Я тоді працював у Daimler. 19 років, був механіком-випробувачем у відділі розробок, навчався на слюсаря-механіка. Я подумав: “Як же мені тепер звідти піти?” Але Магат не залишив мені вибору і сказав, що я маю робити це на постійній основі. Так я став асистентом тренера резервної команди VfB».

Ви ще підтримуєте контакт?

Відмаєр: «Ні, але він, мабуть, не скинув би мій дзвінок…» (сміється)

Наскільки велике бажання стати колись головним тренером?

Відмаєр: «Я зараз асистент тренера, на цьому й концентруюся. Багато хто хотів би помінятися зі мною місцями. Тому я не міняюся…» (сміється)

У вас ще є кілька років попереду…

Відмаєр: «Я пізно стартував як гравець, чому б цьому не статися і як тренеру? Але не в «Герті»! Тут я асистент тренера, і я цим живу».

Чи змінилися ви порівняно з вашим першим періодом у Берліні?

Відмаєр: «Так, я час від часу беру паузу, дивлюся на речі збоку. Але це не означає, що я працюю менш ретельно».

Ви були поза великим футболом два з половиною роки. Чи ставали ви неспокійним?

Відмаєр: «Ні. Неспокійним я став лише тоді, коли надійшов перший дзвінок із Берліна. Я подумав: “Що їм тепер від мене треба? Можливо, запитають про тренера, якого я знаю”».

Але «Герта» хотіла саме вас. Чи не було варіанту поїхати з Маркусом Баббелем до Люцерна?

Відмаєр: «Спочатку сказали, що він не може привезти з собою асистента. Але пізніше він зателефонував і запитав, чи хочу я приїхати. Але я тоді вів переговори з VfB, я йому відмовив».

Ви мали стати скаутом…

Відмаєр: «Так, тоді я б повернувся в бізнес. Але це не моя робота. Я б забирав роботу у людей, які мають набагато більше досвіду в цьому».

Ви тоді реєструвалися як безробітний?

Відмаєр: «Це потрібно зробити – через пенсійне страхування. Я використав цей час, щоб підвищити кваліфікацію в інших клубах. І щоб бути у формі, коли все знову почнеться».

Чи є у вас як у тренера взірець для наслідування?

Відмаєр (посміхається): «Так, але краще я цього зараз не скажу. Бо отримаю на горіхи, адже він теж тут колись був…»

Люсьєн Фавр?

Відмаєр: «Так. Я бачив його раніше у Швейцарії. Просто вражає, на що він звертав увагу».

Чи є клуб, на який ви орієнтуєтеся?

Відмаєр: «Чому б нам тут, у «Герті», не побудувати щось подібне до того, що вдалося «Гладбаху»? Кілька років тому вони були на межі вильоту, врятувалися лише в плей-оф. Нам це зараз не потрібно. Але чому б нам тут спільно не піти схожим шляхом?»