Декількома словами
Двадцять років тому півзахисник "Боруссії Дортмунд" Себастьян Кель проходив відновлення після операції на щиколотці. Невдовзі перед оголошенням про травму йому зателефонував головний тренер збірної Німеччини Юрген Клінсманн, високо оцінивши його гру. Цей дзвінок став для Келя знаком, що двері до національної команди можуть бути знову відчинені.
Двадцять років тому, у червні 2005 року, дортмундська "Боруссія" та її ключовий півзахисник Себастьян Кель опинилися у складній ситуації. Гравець відновлювався після операції на лівій щиколотці, яку провів доктор Бернгард Сегессер у Базелі.
Під час втручання лікарі видалили кістковий уламок, що відколовся, та розгладили пошкоджений хрящ. Внутрішня зв'язка також була дещо пошкоджена, але, як повідомив Кель, "не потребувала фіксації".
Хірург прогнозував щонайменше шість тижнів паузи. Цього терміну, здавалося, мало б вистачити, щоб Кель встиг відновитися до старту "Боруссії" у Кубку Інтертото (16/17 липня).
Однак сам 25-річний футболіст не збирався підкорятися вимогам календаря. "Я візьму стільки часу, скільки потрібно", — заявляв Кель. — "Моє відновлення триватиме стільки, скільки триватиме".
Він тривалий час грав через біль, виходив на поле зі знеболювальними уколами, ризикуючи власним здоров'ям. Переносив дату операції, тому що команда його потребувала.
За іронією долі, незадовго до того, як громадськості стало відомо про його травму та майбутню операцію, з ним зв'язався головний тренер збірної Німеччини Юрген Клінсманн.
Цей дзвінок, що відбувся за рік після його 24-го і на той момент останнього матчу за збірну (2 червня 2004 року, перемога 2:0 над Швейцарією), дав Келю відчуття нового шансу на повернення до національної команди.
Номінація на Кубок конфедерацій стала б належним визнанням його вражаючої гри за "Боруссію" (його середня оцінка за версією Kicker у другій половині сезону становила 3,12).
Виступаючи в ролі центрального опорного півзахисника перед захистом "Боруссії" та як один з двигунів внутрішнього гармонізаційного процесу, Кель переконливо продемонстрував свою придатність бути лідером. Він також повернув втрачену, як здавалося, гостроту біля чужих воріт, забивши чотири голи за сезон.
"Бундестренер дуже задоволений моїм розвитком", — ділився Кель, черпаючи оптимізм з розмови з Клінсманном. — "Те, що він запросив мене відвідати табір збірної найближчими днями, свідчить, що він відзначив мої виступи".
Хоча тепер інші обрані гравці отримали перевагу на міні-турнірі (Кубку конфедерацій), маючи змогу довести свою готовність, Кель відчував, що "знову близький" до наступного виклику до збірної Німеччини. А до Чемпіонату світу 2006 року?
Це поки що музика майбутнього. Сьогодення виглядало інакше: зняття швів (на початку наступного тижня), реабілітація, цілеспрямовані тренування, щоб повернути силу в ногу. Про відпустку, як він її планував, Келю довелося забути. "У перші дні після операції важливо все зробити правильно", — казав він. Особливо, коли маєш такі високі цілі, як у нього.
