Декількома словами
Рівно 40 років тому, 29 травня 1985 року, перед фіналом Кубка європейських чемпіонів між "Ювентусом" та "Ліверпулем" на стадіоні Ейзель у Брюсселі внаслідок тисняви, спричиненої англійськими хуліганами, загинули 39 людей. Ця подія стала однією з найчорніших сторінок в історії європейського футболу, виявивши критичні недоліки безпеки.
Рівно 40 років тому, 29 травня 1985 року, футбольний світ охопив жах. Перед фіналом Кубка європейських чемпіонів між туринським «Ювентусом» та англійським «Ліверпулем» на застарілому стадіоні Ейзель у Брюсселі сталася одна з найстрашніших трагедій в історії спорту.
Внаслідок заворушень, спровокованих англійськими хуліганами, у тисняві та під зруйнованою стіною загинуло 39 людей, понад 500 отримали поранення. Ейзельська катастрофа назавжди змінила уявлення про безпеку на спортивних заходах.
Трагедія стала наслідком кількох фатальних помилок. Однією з головних стало рішення УЄФА провести фінал на застарілому стадіоні «Ейзель» (який було знесено у 1994 році). Трибуни не мали стійких місць для стояння, а сектори вболівальників були розділені лише хитким дротяним парканом. «Ліверпуль» марно протестував проти вибору місця проведення матчу.
Ситуацію посилило те, що в нейтральному секторі Z, прилеглому до сектора вболівальників «Ліверпуля», опинилися фанати «Ювентуса». Атмосфера у місті та на стадіоні була вкрай напруженою, провокації спалахували з обох боків.
Близько 19:45 за місцевим часом сотні англійських хуліганів прорвали хиткий паркан і кинулися в сектор Z. Італійські вболівальники в паніці спробували втекти. Люди були розчавлені, затоптані, поховані під зруйнованою розділювальною стіною. Брюссель опинився у надзвичайному стані. Для контролю над ситуацією довелося викликати армію.
39 загиблих, понад 500 поранених. Тіла загиблих тимчасово складали у намет за трибунами. У документальному фільмі один із поліцейських, Роланд Ванрьосел, зі сльозами згадує: "У мого сина були квитки у сектор Z. У той час ще не було мобільних телефонів. Я був у жаху, оглядав тіла у пошуках свого сина. Одне тіло було схоже на нього. Колега відтягнув мене, знайшов телефон. Я подзвонив дружині. І в цей момент мій син прийшов додому. Він побачив мертвих перед стадіоном і повернув назад".
Серед загиблих — 32 італійці, 4 бельгійці, 2 французи та 1 громадянин Північної Ірландії.
Розслідування інциденту тривало рік. Бельгійська та британська поліція аналізували фото та відеоматеріали для ідентифікації хуліганів. 26 осіб було екстрадовано до Бельгії.
Один із колишніх хуліганів, Террі Вілсон, у документальному фільмі "Жах на стадіоні" розповідає про події у пабі. За його словами, на його приятелів напали фанати «Ювентуса», і це був самозахист, хоча вони «трохи переборщили». На його подив, пізніше його заарештували на роботі за звинуваченням у "вбивстві з необережності у 39 випадках". Він відсидів за це лише кілька місяців.
Незважаючи на весь жах того, що сталося, було прийнято неймовірне за сьогоднішніми мірками рішення — матч зіграти. У той час більшість уболівальників на інших трибунах не мали інформації про справжні масштаби трагедії. Були лише нечіткі оголошення з проханням проявити терпіння. Фінал розпочався із запізненням на 87 хвилин. «Ювентус» виграв з рахунком 1:0 завдяки голу Мішеля Платіні.
Єдиним телеканалом у світі, який припинив пряму трансляцію, став німецький ZDF. Канал заявив, що не може показувати футбольний матч, коли на стадіоні загинули люди і багато хто бореться за життя.
Наслідком трагедії стало п'ятирічне відсторонення всіх англійських клубів від участі у турнірах УЄФА. «Ліверпуль» отримав додатковий рік бану.
Головне питання сьогодні: чи може така трагедія повторитися? Сучасні стадіони оснащені куди досконалішими системами безпеки. Але людський фактор, агресія та паніка залишаються непередбачуваними змінними.
