Декількома словами
Німецький біатлоніст Давид Зобель поділився подробицями свого складного сезону, розповівши про відвертість з тренерами та емоційний стан після виключення з команди. Незважаючи на труднощі, він зміг повернутися і тепер готується до Олімпіади 2026.
Минулий сезон став справжнім випробуванням для німецького біатлоніста Давида Зобеля (29 років). В емоційному інтерв'ю спортсмен відверто розповів про свої переживання, не приховуючи критики ні до себе, ні до тренерів.
У подкасті «Extrarunde» Зобель поділився думками про минулу зиму: «Усе літо я чудово стріляв, але на етапі в Контіолахті нічого не вийшло. Те, що мене одразу виключили і не дали другого шансу, на мою думку, було неправильним рішенням. Я говорив про це всередині команди».
Після вдалих тренувань та кваліфікації Зобель потрапив до складу національної збірної на старт Кубка світу в Контіолахті. Проте результати були провальними: 60-те місце в індивідуальній гонці та 62-ге у спринті. Після цього німецького спортсмена перевели до другорядного Кубка IBU.
Для Зобеля це був важкий удар. Він зізнався: «Ти вже в доволі зрілому для біатлону віці, успішно проходиш відбір, показуючи найкращі результати. А потім після двох невдалих гонок тебе виключають з команди. У поїзді дорогою додому, в Німеччину, я плакав так сильно, як ніколи в житті. Я просто не впорався. Був повністю спустошений ментально і як ніколи близький до того, щоб усе кинути».
Проте спортсмен не зламався. За допомогою команди та ментального тренера він зміг повернутися. Завдяки впевненим виступам на Кубку IBU та срібній медалі в естафеті на чемпіонаті Європи в Мартеллі, Зобель крок за кроком повернувся до складу збірної на Кубок світу. На чемпіонаті світу в Ленцерхайде він посів 28-е місце.
Попри це, його резюме сезону залишається критичним: «Звісно, я виступав не дуже добре і незадоволений своїм зимовим сезоном».
Наступна мета біатлоніста – Олімпійські ігри 2026 року в Мілані та Кортіні д’Ампеццо. Зобель також висловився про нового головного тренера чоловічої збірної Тобіаса Райтера: «Він завжди був для мене ментальною опорою і щиро хоче зробити нас кращими. Це відчувається».
